Не вбий метелика нічного, Котрий пильнує твій вогонь. Між подорожників, Обіч рудого шляху... Роса втопила пил, спливає час, Сочиться тихо з ери в еру, Затулюєш діряву напівсферу, Та зорі губляться в бур’ян. Сьогодні, вчора... Мудро гасне ватра, І ти не в змозі наздогнати...

Не винен я тому, що сумно співаю, Брати мої! Що слово до слова нескладно складаю — Простіть мені! Не радість їх родить, не втіха їх плодить, Не гра пуста, А в хвилях недолі, задуми тяжкої Самі уста Їх шепчуть, безсонний робітник заклятий Склада їх — сум; Моя-бо й народна неволя...

Летіла ворона понад морем, дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати. Бачить рак, що приходиться пропадати, та й каже вороні: — Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди...

Не все іще було, що може бути. Не все, що мож розумного гадать, було вже гадано. По тій же пути не все історії колеса мчать. Та тільки що розумного творилось, розумного гадалось до сих днів, — найменш у мозках одиниць зродилось, найбільш народ зробив і виповів.

Ця книжка Юрія Завгороднього вмістила вірші з попередніх поетичних збірок “Тече між пальцями пісок”, “Поміж вчора і завтра”, “На часі проща”, “Прочинене в часі вічко”, “На зламі часів”, а також нові поезії, частина яких публікувалася у...

Не говорім палких освідчень – Словес безбарвних перетертих. Бо зорі вниз летять у відчаї, В ту ніч освідчуючись смерті. Бо трави в темінь проростаючи, Життю освідчуються в ночі. Тож зрозуміймо, не питаючи, Свою задуманість пророчу. І розкажім собі обіймами Про тишину над оболонями. Най...

«висловити почуття — немов розпеленати маленьку дитину на холодному повiтрi...» Р.Ф.   не граю в футбол, баскетбол, волейбол, на басу хой! зимо, дивись, я до тебе дівчатко маленьке везу аби ти його закрутила, убила, звела, заховала...

Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло. Мені не весело було Й на нашій славній Україні. Ніхто любив мене, вітав, І я хилився ні до кого, Блукав собі, молився богу, Та люте панство проклинав, І згадував літа лихії, Погані, давнії літа: Тоді повісили Христа — Й тепер не втік би син...

Не дивися так привітно, Яблуневоцвітно. Стигнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться. Не милуй мене шовкове, Ясно-соколово. На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі. На схід сонця грають грози — Будуть знову сльози! Встали мати, встали й татко: Де ластовенятко? А я тут, в саду, на...

Не дозволь мені вмерти, коли Б не вмирали ми і не жили, Б нажилися ми хоч би й ущерть, Місяць повний із´ївся на чверть, Не дозволь мені вмерти, бо смерть… Я ж не їв, я ж не жив, я ж до сліз Ліз би вгору, і в нору б, і ліз Би я в терня, бо терня – дурня, Тільки сте́рня та...