Тринька поводила себе дивно. Неньо це підмітив, дивлячись як вона хутко зодягається – раніше після кіберкоїтусу вона ніколи не швидкувала так. - Тринько, з тобою все гаразд ? Триню ? – стурбувався Неньо. Вона застигла у позі викритого кролика. Неньо присунувся до монітора. - Ти...

Наче грає оркестр уламків – музика ця невистояна. Грудень. Дерев чорнильна, мокра голúзна. Хто тепер відгадає, хто тепер визначить, із ким ти, жінко, говориш увесь цей час? Сонце у клітці горіха ціпеніє і гасне. Так завжди із птахами барвистими, несезонними, із...

Над озерами, річками, На полянах лісових, На стрімких високих горах, На просторах степових, -   Де лише сіріє стежка Або вкрився збіжжям лан, Скрізь розкидались оселі Наших прадідів-слов´ян.   Оселялись цілим родом: Що людина, як одна?! Кревні люде - рід...

Не боюсь я ні бога, ні біса, Маю серця гіпотеку чисту; Не боюся я й вовка із ліса, Хоч не маю стрілецького хисту. Не боюсь я царів-держилюдів, Хоч у них є солдати й гармати; Не боюсь я людських пересудів, Що потраплять і душу порвати. Навіть гнів твій, дівчино-зірничко, Не лякав мене ні...

Прибув Сава до Києва З дружиною в парі. Продавали сало, м´ясо, Яйця на базарі. З покупцями торгувались, З людьми говорили. Потім пішли Хрещатиком На Дніпрові схили. А як звідти повертались, Мовив Сава жінці: — Давай «чтокать», бо невдобно, Що ми українці.

Не вбий метелика нічного, Котрий пильнує твій вогонь. Між подорожників, Обіч рудого шляху... Роса втопила пил, спливає час, Сочиться тихо з ери в еру, Затулюєш діряву напівсферу, Та зорі губляться в бур’ян. Сьогодні, вчора... Мудро гасне ватра, І ти не в змозі наздогнати...

Не винен я тому, що сумно співаю, Брати мої! Що слово до слова нескладно складаю — Простіть мені! Не радість їх родить, не втіха їх плодить, Не гра пуста, А в хвилях недолі, задуми тяжкої Самі уста Їх шепчуть, безсонний робітник заклятий Склада їх — сум; Моя-бо й народна неволя...