Муза до мене прийшла на світанні — В час, коли гаснули зорі останні. Руку мені на рамено поклала І прорекла: "Наче в муках Тантала, Твориш ти й твориш, вигадливий сину, — Все про князів, козаків, батьківщину. Знаю, що трудишся кожної ночі, Красні слова, променисто-пророчі, Мовби...

Коли музика будить в тобі Ненароком загублений спогад, Ти ховаєш стривожений погляд У байдужій строкатій юрбі.   І тамуєш поквапну ходу, І гадаєш: чим серце зігріте, Може залишок давнього літа Я у ньому сьогодні знайду?   І пригадуєш, скільки годин, Скільки днів затамованим...

Різні пісні є хороші - Лібрето, фламенко, джаз, вальс. Я б заспівав таке і заграв би. Я, правда, рідко співаю і з гітарою жодного разу не пробував. Але там, здається, 88 клавіш і цілих три октави - так?

Старий неремонтований дах зачаївся і слухав музику, що її дряпало своїм гострим кінчиком небо. Дивні звуки виринали з тієї непізнаної глибини, зливалися у щось єдине, але кожен із них був при цьому неначе якийсь окремий світ. Близькі та рідні, і водночас занадто далекі, занадто прекрасні. Так...

чоловік прийшов на площу де стоїть багато одноликих мумій одягнутих у білі пальта чоловік підійшов до однієї з мумій і несміливо прошепотів - у мене біда мумія не відповіла а лише позіхнула і занурилася в роздуми чоловік підійшов до іншої випадкової мумії і твердо сказав - у мене...

Мене він кликав таїною світу — Мурашник в лоні лісових висот, Як небо кличе на чужу орбіту, В казкове коло неземних істот. В похід рушали полчища незлічні, Несли на спинах іскорки роси, Неначе справді воїни космічні, Що прилетіли з Марса в ці ліси. Руді зненацька атакують чорних, Ворожі...

Мчиться блискуча карета, Гордо в ній дуєсь багач, Гуркотом своїм колеса Людський заглушують плач. Плач, що ріков безконечнов Ллється колесам услід, Плач, що випалює довгі Борозди в лицях сиріт. Руку простяг до карети Старець-каліка хромий… "Пане, товариш твій давній Просить о даток...