У вас таке знайоме обличчя. Звідки я вас знаю? Треба подумати. О! Ні, цього не може бути... Невже це ви?! Так, мадам, це я. Мсьє Бельмондо!!! Це неймовірно! Чому, мадам? Це – сон! Гарний сон, мадам. Я бачила вас по телевізору. О! Справді. Можливо. Чого у житті не буває,...

Було собі два брати — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, каже: — Потроху відробиш мені за неї. Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і...

— Чи немає у вас, Веселію Йвановичу, якої газети або книжки! — питав хурщик Антін монопольщика, зав´язуючи в хустину гроші за хуру. Василь Іванович, панок середнього віку, червоненький, з круглим животом, потягнув цигарки й пустив хмару диму. — А навіщо тобі книжка?...

Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, З якої ви п´єте: змагайся і кріпись! І ми їх даємо не у залізнім гимні, У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць. Бо швидко прийде день і у завісі димній Ви зникнете від нас,...

О, панно Інно, панно Інно!
Я - сам. Вікно. Сніги…
Павло Тичина   О, пані Музо гонорова! Я - сам. Вікно. Дощить… Збираю віршів ваших грона, і сльози у душі.   Гортаю подумки рядки, йде кругом голова… Погоджуюся залюбки: все це лише...

Муза до мене прийшла на світанні — В час, коли гаснули зорі останні. Руку мені на рамено поклала І прорекла: "Наче в муках Тантала, Твориш ти й твориш, вигадливий сину, — Все про князів, козаків, батьківщину. Знаю, що трудишся кожної ночі, Красні слова, променисто-пророчі, Мовби...

Коли музика будить в тобі Ненароком загублений спогад, Ти ховаєш стривожений погляд У байдужій строкатій юрбі.   І тамуєш поквапну ходу, І гадаєш: чим серце зігріте, Може залишок давнього літа Я у ньому сьогодні знайду?   І пригадуєш, скільки годин, Скільки днів затамованим...

Різні пісні є хороші - Лібрето, фламенко, джаз, вальс. Я б заспівав таке і заграв би. Я, правда, рідко співаю і з гітарою жодного разу не пробував. Але там, здається, 88 клавіш і цілих три октави - так?

Старий неремонтований дах зачаївся і слухав музику, що її дряпало своїм гострим кінчиком небо. Дивні звуки виринали з тієї непізнаної глибини, зливалися у щось єдине, але кожен із них був при цьому неначе якийсь окремий світ. Близькі та рідні, і водночас занадто далекі, занадто прекрасні. Так...