Цей дерев’яний будиночок, зрубного гуцульського стилю, споруджений у Леополісі ще десь на початку ХХ сторіччя, дістався мені від тети, яка у свій час вибралася на замешкування в Канаду. Зведений із кругляка карпатського кедра, добре тримав прохолоду влітку, а тепло взимку. Дубові...

Міста будували з сонця і глини, замішували їх на вірі й надії. Але приходить літо в холодні долини, і на камінні гріються змії. Змії заповзають в наші будинки, змії сплять на ламких простирадлах, обживають кишені й армійські ботинки, лежать по коморах і сухих підвалах. Від...

Дубове листя, терези купців, цигани, щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана за кожний зайвий день. Жде ніч — суддя суворий. Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин не лишиться з турбот, що нам орали чола. Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом,...

Осте сте бi бо бу вiзники — люди трамваї — люди автомобiлiбiлi бiгорух рухобiги рухливобiги berceus* кару селi елi лiлi пути велетнi диму сталь палять пах пахка пахiтоска дим синiй чорний ди м пускають бензин чаду жить чаду благать кохать кахикать життєдать життєрух життєбензин авто...

Місто прокинеться, місто поставить чайник. Ранок на каві заварить і на вершках. І увімкне Інтернет чи Т(е)Б(е), звичайно, і побіжить по дорогах і по стежках. Місто дверима загрюкає і заграє звуками моря пісень із (е)Ф(е)М-частот. Місто-мурашник од краю і ген до краю буде значимість підносити до...

Філософія міста: матерія небуденна, по літописах вулиць химерні блукають музи. Містика спогадів - ті дзеркала й гобелени. І знов, як тоді, ти замовив мелодію блюзу… Філософія дотиків кутає тонко зап’ястя. Туман срібно-сивий, наче старий ворожбит. Питаєш: ти змерзла у...

Час покинув свій, долаючи втому… Я - у Києві сто років тому.   Усміхнені квіти на клумбах. Трамваїв густоголосся. Міліціонери на тумбах завмерли, як колОси.   Ось ця чарівна пані, яка вибирає буси прямо з вітрини - останні, можливо, моя прабабуся.   А з цим...

місто наче ребра великої доісторичної тварюки або хворого глибоководного кашелота місто пахне і відлунює тисячами туфельок місто де тебе немає і ніколи уже мабуть не буде місто напхане тисячами повій і доларових проституток місто без тебе це навіть уже не місто а так собі просто суціль...

Півкола, прямокутники, квадрати; будинки із бетону, криці й скла; скрізь радіомузика, автомати, і над усім — звитяжний знак числа. Кругом сади. На їхні пишні шати спадає водограїв срібна мла, а з неба, де горять ясні блавати, спливає золотиста мушмала. Тут мешкає одна...

Очі безмежно вологі, Спалахи древнього міста. Я тут брела до знемоги Років, напевно, зо триста.. Я розчинялася сонна У підборідді туманів. Місту вчувалося сонмо, Що спантеличено манить. А на світанку долоні Легко знаходили дотик.. Вечір відстав на пероні, Бо невловима я, доти... Поки бреду до...