Мій лицар, мій ворог, мій брат. Моя душа втрирозкидана в чотири горна втрат, в чотиридвері виходу. В сарматські білі вогні, розкидані по периметру. В киплячій чорній воді, з судин Танталу вилитій. В порожні намули розмов, в напопіл згорілу благість. Мій ворог вніс тріоль в розпатлану...

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите не війні. Лилась пожежі вулканічна лава, стояли в сивих кратерах сади. І захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум´я й води. Був білий світ не білий вже, а чорний....

Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний, Стелися круг мене В далекую даль! Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій жаль! Як сонечко сяє! Як вільно гуляє По вільному краї Мій погляд кругом! Луги за ланами, Село між садами І мир між хатками, Спокй над селом. А люди щасливі,...

Слухайте шепiт хвої на хребтах i гомiн вiкових вiт. Не можна затуляти сучасним життям життя тисячолiть. Будьте вдячнi вiчностi, що живе в вас, оживлюйте кожну рiч. Коли знайдете в землi напiвзгнилий людини таз — ви з людиною вiч- на- вiч. Не будьте мертвими археологами, минуле не...

Не знав блискучих фарб весни Мій серед міста сад — Припали пилом ясени, Трава, лапастії клени І осокорів ряд. Я ще не був у тім саду — Він рідкий і пустий... Тоді до нього я піду, Красу тужливу в нім знайду, Як полетять листи... Вогнем злото-червоних фарб На сонці він горить, Мов...

(наснився під сузіря’м Лева) Предивний сон наснивсь: лев, коні, Левко — в Левкадії, в леваді… Пахучі кольори левконій, Лілей, любистку і лаванди. А в тій Левкадії дерева Так неймовірно плодоносять. А Леокадія та Єва Нам райські яблука підносять. Та розквіта і та —...

Коли тато вперше не прийшов додому ночувати, мама сказала, що так треба. Мовляв, він зостався на Майдані. – А де він там спатиме? – спитала я. – Він там не спатиме, – відповіла мама. – Йому не буде коли там спати. – А що ж він...

Abyssum abyssus invocat! Ruysbroek Admirabillis Безодня смерти і безодня життя спіткались на межі, а на лезі її сьогодні знова нап"ятий він лежить. Лежить, мов жертовна офіра, якій жерців байдужий спір і тільки існування міра вся зосередилася в зір. Та у серпанку гарячковім він нерухомістю...

I Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! Хмари вовнисті, немов ті клубочки, шпурляєш по небу І, мов шовкові нитки, дощ із них теплий снуєш. Сірую грудку з землі ти підкинеш під небо блакитне, І в жайворонкову трель грудка розсиплеться...

Через тисячу літ звуки дзвону густі Чорним птахом спускаються в тишу. Хтось попереду пекла, а хтось у хвості, Хтось лишається вірити в гірше.   Хтось між тисячі жертв заблукає вві сні І не знайде будівлі, що скраю. Хтось востаннє вдягне свої мрії лляні, Хтось про ближнього...