Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний, Стелися круг мене В далекую даль! Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій жаль! Як сонечко сяє! Як вільно гуляє По вільному краї Мій погляд кругом! Луги за ланами, Село між садами І мир між хатками, Спокй над селом. А люди щасливі,...

Слухайте шепiт хвої на хребтах i гомiн вiкових вiт. Не можна затуляти сучасним життям життя тисячолiть. Будьте вдячнi вiчностi, що живе в вас, оживлюйте кожну рiч. Коли знайдете в землi напiвзгнилий людини таз — ви з людиною вiч- на- вiч. Не будьте мертвими археологами, минуле не...

Не знав блискучих фарб весни Мій серед міста сад — Припали пилом ясени, Трава, лапастії клени І осокорів ряд. Я ще не був у тім саду — Він рідкий і пустий... Тоді до нього я піду, Красу тужливу в нім знайду, Як полетять листи... Вогнем злото-червоних фарб На сонці він горить, Мов...

(наснився під сузіря’м Лева) Предивний сон наснивсь: лев, коні, Левко — в Левкадії, в леваді… Пахучі кольори левконій, Лілей, любистку і лаванди. А в тій Левкадії дерева Так неймовірно плодоносять. А Леокадія та Єва Нам райські яблука підносять. Та розквіта і та —...

Коли тато вперше не прийшов додому ночувати, мама сказала, що так треба. Мовляв, він зостався на Майдані. – А де він там спатиме? – спитала я. – Він там не спатиме, – відповіла мама. – Йому не буде коли там спати. – А що ж він...

Abyssum abyssus invocat! Ruysbroek Admirabillis Безодня смерти і безодня життя спіткались на межі, а на лезі її сьогодні знова нап"ятий він лежить. Лежить, мов жертовна офіра, якій жерців байдужий спір і тільки існування міра вся зосередилася в зір. Та у серпанку гарячковім він нерухомістю...

I Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! Хмари вовнисті, немов ті клубочки, шпурляєш по небу І, мов шовкові нитки, дощ із них теплий снуєш. Сірую грудку з землі ти підкинеш під небо блакитне, І в жайворонкову трель грудка розсиплеться...

Через тисячу літ звуки дзвону густі Чорним птахом спускаються в тишу. Хтось попереду пекла, а хтось у хвості, Хтось лишається вірити в гірше.   Хтось між тисячі жертв заблукає вві сні І не знайде будівлі, що скраю. Хтось востаннє вдягне свої мрії лляні, Хтось про ближнього...

Припадок стався з ним саме тоді, коли стежка вивела його до невеличкої загубленої у гірському безмежжі долини. Він впав на коліна, обхопивши голову руками, а його губи беззупину повторювали-шепотіли, як заклинання, слова з пісні: “Бесаме.., бесаме мучо… ”. Декілька хвилин він...

Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався, І був він чоловік такий, Що не гаразд за діло брався; А інший раз Буває дорогий і час. Вода раз греблю просмоктала... Ну що ж! Узять би й...