+ + + Люди самотні, - говорить, - це ж було помітно відразу. Навіть більше – їхня самотність для них і є головною. Тому хай буде пора, коли їм важливо буде збиратися разом. І хай цю пору вони називають, скажімо, зимою. Доки чоловіків тримає тепло ведмеже, доки...

…Уперше я зустрів його посеред львівського дощу. Доволі рясного, але не надокучливого. Радше, заманюючого своєю шляхетною зачудованістю. Чоловік сидів собі на лавці у цьому, віддаленому від центру міста, сквері: без парасольки чи надійного дощовика. І з його крислатого капелюха рясно...

Людина думає мізков коли говорить язиков а на папері тоді перов а поза цим нема про щов

Людослови – це новий вид, що народився із вимірів слова, та еволюціонував мовами, з цензуропідданими, і текстобунтарями… Бо занадто запрограмованими стали людослови на напрям руху туди куди вигіднили вирішили для себе ті хто на піраміді вершині, від віку...

П.Тичині Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем. Солодко стрілою пізній цвіт, Скрадаючися, приморозок ранить. Дзвенить земля, як кований копит. Зима прийде — і серця не обманить. Все буде так, як...

*** Людському наступному світу в техноскафандр одітому, майбутній космолюдині на новопланети видимі, відправляю цього інформолиста із книги змісту мого творчопласта, у внутрішній космос душі, щоби опорою під ногами їй стали вірші. Для людопросвітлення математичновивершеного словесного...

Давно ріка вернула в береги. Давно нора засипалася в кручі І місто мовчки зводить навкруги Вали із частоколами колючі. Та ще лежить над плямами полян, Над краєм, що не розгортав ще крила, Важкий і нерозгаданий туман, Мов мармуру незайманого брила. О мряко неповторної доби, Дими з-під стріх,...