КАВ´ЯРНЯ «ШТУКА» Юнацьких зваб СОЛОМЯНИЙ БИЧОК У павутині харапудних вулиць Така от штука Кнайпик Світлячок Львовезно Сум висотує минуле За тим минулим Казиться душа Не кається Межи дощів та мряки Щоб мрія мов сполохане лоша Переганяла старість Як собаку То я не той Не тут Не...

Коли визначаєшся, нарешті чого насправді хочеш, настає час діяти. Людство ділиться на ці дві категорії: люди, які говорять, і люди, які діють. Одні жаліються на долю та обставини, марнують час у проговорюванні банальних речей, зрозумілих без слів, так й не дозріваючи до дій. Інші менше...

I вiн, биру*, найстатечнiший у селi чоловiк, пiддався спокусi молодої вдови, i, як стемнiло, i в хатi заснули втомленi жiнка й малi дiти (два старшi сини спали на сiнi на хлiвi), вiн тихо вийшов з хати на подвiр’я i городами подався пiд Горбок, де жила вдова. Скрадався, мов злодiй, при...

З-під вій — блакитна тінь, ознака нестеменна, Й рожевий слід лишивсь на грудях де-не-де, А він уже ступив ногою у стремена, І кінь його баский вже гривою пряде. Лишилася сама, коханка безіменна, І дивиться на путь, де курява паде. Одного вечора, як праця цілоденна Кінчиться геть, вона...

У сутіннім залі затрапезної кнайпи, огорнувшись рук своїх рятівним колом, ти на дні келиха з абсентом зеленим невеселі спогади топиш спроквола. І кружляє у жилах дурманяче зілля. Вже і кров – то не кров... Лиш полин та аніс... Залягла у міжбрів´ї зморшка глибока – божевільної...

…бо словом можна любити…                     Юрій Іздрик «Молитва»Світлина українського воїна, який читає книгу Тімоті Снайдера в окопіна Донеччині, облетіла увесь світ…Трепітно книги складалина приміському...

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди! Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов´їну. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі…...

Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей... Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини...

Люблю тебе — не знаю слiв Тiєї пiснi лiсової. Крiзь верховини ясенiв Снiжини розтають весною. Пташиний виклюнеться спiв Iз лiсового спокою: Хай пронесеться листям спiв I спиниться понад тобою. 1920

Вадить думкам і вабить пам’яті клапоть Торкає мене то шовком, то електрошоком   Про шкіру твою, налиту густим лате літа Очей куракао блю (я їх досі люблю)   Я чую твій голос досі, мов грішниця ґоспел Як горе-вояк - крові цівку з фантому кінцівки   Чи наче...