Ты белых лебедей кормила, Откинув тяжесть черных кос… В.Брюсов Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві в...

Присвячую своїм товаришам На тихім озері, де мріють верболози, давно приборкані, і влітку й восени то плюскоталися, то плавали вони, і шиї гнулися у них, як буйні лози. Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, — плавці ламали враз ті крижані лани,...

Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі...

Знову ледве мріють лебеді у полі, а навколо білий холод і зима, і, як мати, стала за селом тополя, що чекає сина, а його нема. Знову ледве мріють лебеді у полі, сіється донизу лебединий пух, а тополя, змерзши, вітами поволі б´є себе у груди, щоб зігріти дух.

На ставі пишно Лебедь плив, А Гуси сірії край його поринали. «Хіба оцей біляк вас з глузду звів? — Один Гусак загомонів,— Чого ви, братця, так баньки повитріщали? Ми попеласті всі, а він один між нас Своє пиндючить пір´я білеї Коли б ви тілько захотіли, Щоб разом, стало...

На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв туман… Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров´ю своїх ран. І співав він пісню, пісню лебедину, Про озера сині, про красу степів, Про велике сонце, про вітри і хмари, І далеко нісся лебединий спів....

Як ляже трупом день На сонне лоно трав І вкриє чорний шовк Засмучені поля, — Я чую крик пісень, Той крик, коли вмирав, Коли навік замовк Безлунний лебідь — я. Упав мій срібний пух На хвилі ясних сліз В той час, коли вмирав Без гомону, без дум, — То я… Мій вільний дух...

тієї ночі на світло міста приплив Левіятан цар риб він довго плив через пустелі і ліси через водоспади і вулкани   білий живіт замастився об верхів’я гір   у його роззявлену пащеку закотився планктон місяця й осів лискучою монетою у замуленому шлунку   важкий...

1 Олександер Великий весь світ звоював І отсе в Вавілоні мов бог раював. А побожний аскет вік в пустині прожив І молитвою й постом богині служив. Наче сонце, що разом прогонює тьму, Так богиня в опівніч явилась йому. Прихилилась і мовить: "Мій вірний слуго, Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш...