Давно в трунi Тарас i Костомара, Грабовський чемний, лагiдний Плетньов. Сивiє розум i холоне кров; Лiта минулi — мов блiда примара. Та вiн працює. Фенiксом з пожару Мотронiвка народжується знов; Завзяттям вiє вiд його промов, I в очах — вiдблиск молодого жару. Вiн боре тупiсть i...

Гарячий день втопивсь в нічній прозорій млі. Ти довго Шекспіра перекладав сьогодня — І знав, що все це — в тьму, в майбутнє цій землі. В неславу й забуття... А ніч — лунка безодня — Дзвеніла зорями... І сторінки по одній Ще мерехтять в очах. — І на нічнім теплі Ти...

Лорду Альфреду Тенісону - Мамо, не стійте уже на дорозі, Дайте проїхати, люба мамо. -          Ах синку, у тебе в очах загроза, Не їдь нікуди, залишайся з нами. На кого покинеш свою Марійку, Бо ви з дитинства ще наречені, Постійно з-за неї...

Зруйновано. Знищено. Вбито.Лиш сум, наче тінь, біля тебе…Як вірити вже? Як любити?Чи чує нас хтось там, на небі?І вмить припиняє дебатихлопчик-кульбабка з телеекрану:«На фронті б‘ється мій батько,а я маю битися з раком!»Сльоза застилає очі -ти мусиш тепер...

Люди нерадо ішли додому Люди тягли металеві щипці і різали ними руки Випадково Ламали ними нігті Проблемно Люди приходять додому втомлені Нав’ючені проблемами Великими щипцями ребра свої перерізають Відкривають грудну клітку з теплими легенями Легені надуваються Як кульки в небо...

А вже незабаром сонце можна буде спостерігати без будь-яких захисних засобів. Деградована спільнота, яка більше не потребує якісної культури, яка почала жити заради грошей, перетворюється в суцільну чорно-білу масу. Епоха комп’ютерних технологій, ґлямуру і порцелянового кінобізнесу...

Як прийде осінь тиха, сумовита І вбере поле жовтою травою, Земля затужить за леготом літа,— Затужу за тобою… Як прийде осінь тиха, сумовита І все овіє тихою тугою, Земля застогне — сумна, в скиби зрита,— Заплачу за тобою… А як прийдуть зими беззвіздні ночі,...

«Біга, як курка з яйцем». «Куд-куд-кудак! куд-куд-кудакі Яєчко я знесла гарненьке: Нехай іде та дивиться усяк, Яке воно у мене чепурненьке. Куд-куд-кудак! сюди ідіть!» — Так Глиняста з хліва кричить. Рід курячий на те репетування Із бур´янів, Із смітників...

Арлі, дядечко мій літній, На горі сидів ячмінній. Міркував він про життя В світлий час, як був не в скрусі, З цвіркуном дзвінким на носі І квитком у капелюсі (Хоч і затісне взуття).   В молоді літа буремні, Все розтративши даремно, Гору Тініск о п здолав. Сходом сонця...