В килимах просторових злягається небо з землею. З ким злигаєшся, той за налигач тебе й поведе. Чорне сонце крізь хмари ячіє. І грип, що пливе небесами разом із свинею. І не видно дороги попереду - люду за масками мало, нікого - ніде.   І у губи аби цілуватись - зустрінеш не ніжної...

Конвертуй світлосутність поезії в душах що у формах людей та тварин, в танцях риб, і пернатих одежах, хай тримається день твій на спинах в рядках поетичних квітучих рослин, і продовжують руки дерева в твоїх новодруках, і носій електрон це твій потяг й перон...   Лиш коли у...

Багнеться бути Кондуктором на товарному потязі В похмурну ніч Темну ніч Осінню дощову Сидіти на тормозі У кожусі Зігнувшись і скупчившись Дивитись у прірву рухливу Про дні що минули Що всерці зосталися Ясними плямами Про образи згадні Заснулі у грудях навіки Навіки Мріять Мріять Вдивляючись в...

Води папившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина — і табун мов буря понесла. А вечір глибшає. Рожево-сиза мла Оповиває стен, людські голубить душі, І хмарки плямами розбризканої туші Стають на обрії, подібному до скла. І...

Коні, вірні друзі, Вбиті на Карпатах, У страшній напрузі, В шлеях при гарматах, У грімких тачанках, Де в задках – «максими», Що по вражих ланках – Жаром невгасимим... Коні ескадронні З вершниками вбиті, Вже на вашім схроні – Цвіт волошки в житі, А на високості...

По бурхливім океані Серед пінявих валів Наша флота суне, б´ється До незвісних берегів. Плещуть весла, гнуться щогли… Ось і пристань затишна! Завертай! І бік при боці! І стерно біля стерна! Кидай якорі! На берег По помостах виходи! Нічичирк! Ще ледве дніє… Пусто...

В первый день сентября 81-го мы просто не обратили на нее внимания. Там было полно всякой малышни, синих костюмов с книжками на рукавах, белых фартуков, колготок, босоножек и бантов. Все суетились, все были заняты - встречи старых детсадовских друзей, слезы испуга, натертые новой обувью ноги,...

в каменоломах де мерзлий дощ всіх повпихає на лаври заслуженого смерть спресовує тихо фініки гортаючи книгу живих відбираючи щонайкращу невісту для читання відклавши наполе* все циклювання континентальних підліг з інкрустованим ложем та столиком верстат її заштопорився об кам’яний поріг...