плакали чайки колись над тобою тепер сміються поза очі сріблені іллічі що пережили свій вік і вказують шлях прямо де козацький харон колись переправляв стомлені душі з цього боку на той тільки й лишилось від твоєї слави що переораний навзнак синій дніпро тільки у балачках старців на...

Займаюся нерухомістю... Колапс, щось ти рано, тиране Колапс, щось ти радий тирадам Я ж ними зцілилась не повністю   Кап-кап - мій мейкап... А серце лиш м’яз, що вдавав хороброго Що плутав добро та добриво Щемить. Іще мить. Не сердься,   бо зробиш із мене генія! Тобі...

Колекція ключів від тисячі кімнат, В яких ти вчора був, а завтра вже не будеш. Там колір твоїх снів й думок важкий каскад. Там болю терпкий смак із присмаком отрути.   Ключі з чужих замків тримаєш під замком. Ілюзія життя, що зібране в шухляду. Пройти ще раз туди, порушивши...

Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, – Я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав,...

Коли в білій палаті клініки Шаріте Я прокинувся під ранок І почув співи дрозда я вже Це знав. Віднедавна Я вже не відчував страху перед смертю, оскільки Чого мені боятися, якщо Мене вже не буде. Я лежав І тішився всім Дроздиним співам, які будуть лунати і після мене. Переклад із...

Коли в твої очі дивлюся — Здається мені: Мов бачу я небо прозоре. Мов бачу брильянтових зір ціле море, Що десь там горять-усміхаються, Чудові, ясні!.. Ах, очі, ті очі!.. Кохана, Чом серце твоє не таке? Чому, як говориш — на думку спадає Те поле у жовтні. Туман поглядає. Суха...

Коли забув ти рідну мову — яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, казала мати, як прощавсь, щоб і чужого научався,, й свого ніколи не цуравсь. Ти ж повернувсь душею бідний, не просто розгубив слова, немов якийсь Іван...

Коли запропонують витягти соломинку памʼяті оберу найкоротшу гратиму в чювачі впаду у річку на переправі закидає уламками як камінням в Старому Заповіті розріжуть убакс. Гратиму в квача втікаючи від прильотів у піжмурки від ворожого коптера грати в розтрощені міста на...

Як страшно!… Людське серце До краю обідніло. П. Тичина Коли летять, як сиві зграї, Такі скупі і сірі дні, Коли сама земля вмирає, І в небі не горять огні, — Коли кругом старці й каліки, І обідніло серце вкрай, Забудь і ти, забудь навіки Мій біль і горе, і одчай, І те, що всі мої...