Метелики ховаються у листі Пурхання літер, вирізаних з дерева Закарлючки цілять усередину Вічність – вона оманлива Ах, це безсоння! Ці незримі літери на рисовому папері Вогонь пропікає до основи Зберу попіл і буду його цілувати Сльози оживлять твої слова Ті слова, що ще не...

Почалося все десь у грудні На Андрія, а чи Введення, Ми ловили зірки у студні, Ми любилися ніч і денно.   Цілу весну і ціле літо Гобелени з цілунків ткали, Уявляли як наші діти б Нас батьками своїми звали.   На Успення чи на Покрови Нагуляли в утробі сина. В нас заручини...

Калина похилилась вниз, мов ягода росте червоне слово. Весні окриленій молись, карбуй на камні пісню калинову! Та промінь сонця, мов стріла, проколе слово і проріже камінь, і лиш калина, як цвіла, цвіте щороку листям і піснями.

Я часто не знаю. Не знаю, де хвилі Стають золоті, де багряно-тривожні, Не знаю, де міра вготована силі Й нащо мої клекоти сині спроможні. Не знаю. Не відаю. І колінкую Перед відомим (відомим для кого?), Своєму коневі кую свою збрую І в губи цілую зорю дорогу. Крапчасті напасті, роковані роки,...

Чи юга, чи день в проміннях косих, Чи зоря пливе вечірнім плесом, Сорок літ робив на хмарочосах, Сорок літ — усе каменотесом. У Чікаго шліфував граніти, У Нью-Йорку — «білдінга» підводив, Мертвий камінь був як самоцвіти 3´рук його, Америці на подив. А збери снагу...

Каменя один приділ — лежати! Вітрові один закон — лети! Тільки я поставлений питати Як не цілі, то бодай мети… Та хоч як — в лиця свойого поті — Зважу міру явищ і подій, Камінь той лежатиме і потім, Вітер той летітиме й тоді.