Міряю дистанції словами А в голові так порожньо Завтра, можливо, Вирішиться моє життя А я сиджу і їм безе І я вже не знаю, Плакати мені чи сміятися. Знання, як ті метелики, Спробуй ухопи Часу, як завжди, не вистачає Його не існує взагалі І тут втілюється "закон тісного часу" - Все...

... Прабакси, себто вибачте, прабаски Злітали в сивий космос Ще до дідуся Авраама А техносакси, себто вибачте, прабакси Поссяли на поверхню Місяця останніми А чи це просто вигадки телевізора? Ти вмикаєш його у свої нейрони І воно ллється вільно мов ширка по вені І робить тебе...

Не забути тих днів ніколи: Залишали останній шмат. Гуркотіли й лякались кола Під утомлений грім гармат. Налітали зловісні птахи, Доганяли сумний похід, А потяг ридав: На Захід... На Захід... На Захід... І услід — реготався Схід. Роззявляв закривавлену пащу. П´яний подих нудив, як...

У всесвіті одну зорю знайдеш, А дві великі зірки неодмінно втратиш. Коли ітимеш, то не знатимеш: впадеш Чи серед піль осінніх оком зло чинящих стратиш. Чи сон примариться, чи наяву видінь Сплетеш у голові вінок із мрії. Чи сам мов бусол у болоті співом оживеш, чи поколінь Повернеш втрачені і...

Іще не скресла крига на Дніпрі, а вже весни дихання благовісне в снігах я чую, наче угорі прозорий крик, крик журавлиний висне. Іще нема конвалій у гаю, і гай мовчить у білому спокої, та я весни п´янке дихання п´ю з його гілля, що мріє наді мною. Ось я іду, один між багатьма, такий,...

Іще пташки в дзвінких піснях блакитний день купають, Ще половіє злотом хвиль на сонці жита риза (Вітри лежать, вітри на арфу грають); — А в небі свариться вже хтось. Завіса чорно-сиза Півнеба мовчки зап´яла. Земля вдягає тінь... Мов звір, ховається людина. — Господь іде!...

Плоть вивільнилась із туманних плать і вбралась в барви. Завиток барвінку звабливий боді-арт встиг нанести   на тільки-но пробуджені будинки Стоять навпроти та й протистоять очам, що хочуть бачити чи ти   й сьогодні з усіх ванн обравши душ, й сьогодні з усіх душ обравши one, відчувши...