Кургани слів розкидані наверле. Як небо вранці, загубився їхній почерк - І хмари в глибині, їх перли - Мов кимось зібрані для красних, уродливих дочок.   Їх жерла, мов гвинтівка снайпера, сягає до Говерли, І далі - до дрібних небесних точок Вершин, перед якими ця - померла, Снігами...

Із крику ненароджених дітей, Із черева вагітної Голгофи, Притоптана й підкошена росте, Нанизуючи образи на строфи. Чи образи? На клумбі, на біді, На твані буднів, на чутті оскоми, На камені, на колах по воді, На відстані від титли і до коми.Поезія росте у головах, Біля гноївок, на стерні, в...

Я такий втомлений, що навіть всесвіт перекинув би, Аби лише дали зіницям відпочить - за часу штору! Там, за завісою тихенько поблукать, закинутому. Сюди, коли пливли, здригались, танули й щезали гори. Коли горіх ридав кривими і невтішними Сльозами, що в повітрі мурувалися, Й вже на землі, на...

ТІНЬ ВОДИ 1.  не знаю де ми але десь ми є можливо навіть зовсім недалеко ось тільки сонце зі́йде з-за смереки і викаже пристанище своє   або не зі́йде – зрине крадькома мигне тихцем не виказавши броду про те що врешті маєм насолоду побути там де нас уже...

Що не мова — чудо, диво. Чув, наприклад, ти оці назви — як звучать красиво білоруські місяці? Перший — cтyдзень, другий — люты, третій місяць — сакавік, а четвертий — красавік... Скільки ніжності в них чути! Місяці в болгар і нині всі зовуться по-латині:...

*** спочатку нас кривдило сонце висушувало шкіру і робило хоч чимось схожими ми калічили уста об вишні ще не початої любові дозволь мені вплітати айстри в твої ребра і намисто наших пальців вже ніколи не розірветься смутком дозволь мені тебе відшукати серед загублених значень найпрекрасніших...