І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине. Сі очі бачили скрізь лихо і насилля, А тяжчого від твого не видали, Вони б над ним ридали, Та сором сліз, що ллються від безсилля. О, сліз таких вже вилито чимало, — Країна...

І говорила друга: "Я ненависть, Любві сестра й товариш невідступний. Ненавиджу я все, що звесь лукавість, І кривда, й лад нелюдський та підкупний. Ненавиджу я всю тоту неправість, Що чоловіка пха на путь непутний, Що плодить в душах підлість, брехні, зависть. Крутіж отой могучий,...

І говорила перша: "Я любов, Життя людського сонце невечерпне. Як соняшник за сонцем, так за мнов Най раз на все твоє ся серце зверне. І світ, і люди — всі перед тобов Являтись будуть світлим боком; скверне, Погане, зле — лиш з наслуху, немов Крізь сито тільки будеш знать....

І десь надійшло наостанку Холодне і темне: прощай! Минаю будинок Держбанку, Мене обминає одчай. Даремне змагання — схилиться, Впевнять: помилилася ти. Замріяне слово, мов птицю, Спіймали в повітрі дроти. Нікуди не може летіти Примара сліпої журби, — Сміється і сонце , і вітер, І...

І дихання твоє мене приспало… Пливли човном, пливли бузковим плесом На дно зими, на дно скляної зали, Де стіни у графіті есемесів Віднині так багато пробачали… Коли на груди яблуко скотилось, Пішла луна, пішли водою кола… І дихання твоє на мить спинилось, Щоб я відчула, що...

І досі сниться: під горою, Між вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча. І досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати, Цілує діда, і дитя Аж тричі весело цілує, Прийма на руки, і годує, І...

І звідкіль воно хмара волохатая Та моє серце тужно облягає?.. - Ох, було б тобі, перше чим кохатися, Та напиться води аж із Дунаю... - Та було б, мамо, та було б, розумнице, Та було б слухать - серце не питається. А тепер мені тополина вулиця За четвертою хатою кінчається. А вже в тій хаті...

І знов рефлексії! Та цур же їм! Се панський спорт! Хай нервні білоручки та пустопляси риються в своїм нутрі, і всяку думку гірш онучки розскубують, і всякий рух чуття жвуть, мірять, важать! Не для нас сі штучки! Ми, бра, плебеї, учтою життя не мали ще коли пересититься, гашиш та опій,...

І знов, як перший чоловік, усім тваринам дав я ймення; Я зорі сестрами нарік, А місяць — побратим у мене. І всяку душу я живу нарік, надхенний, по вподобі, — а сам на самоті живу: моя душа — безводна Гобі. В свічаді зоряного сна я бачу добрі й злі години... У кого серце...

І знову мені не привезла Нічого почта з України... За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. Не мені Про теє знать, за що караюсь, Та й знать не хочеться мені. А сердце плаче, як згадаю Хоч невеселії случаї І невеселії ті дні, Що пронеслися надо мною В моїй Україні...