Закисають бажання, у ночі приймаєм пологи. Он і зірка упала – все відомо, але за дверима Вже не просять зайти і поменшала пазуха Бога, Пил упав на талант, а йому хоч би хни – задля рими...   Риби тишу доп´ють і залишать замулені вірші. Вірить треба, а десь ніч...

Как бы это сказать... Чтобы без пафоса... Но и чтобы - так, как есть. Ну… Короче, я хочу сделать фильм. У меня есть забавная история для этого. Представь себе осенний город, у которого в недавнем прошлом дождь. Черно-белые краски. Видимо, ноябрь. Камера плывет несколько секунд по ногам...

…І привітає той, що не зродився досі день, І день, якому вже ніяк не статься Й завмерти разом ізі мною у вінку пісень, Які нікому і ніколи не насняться.   Й з нічого в нікуди веде стежа. І, як межа, вона відділить стінки серця. Й - як в стінку м`яч - удариться сльоза Й щоку...

І Архімед і Галілей Вина й не бачили. Єлей Потік у черево чернече! А ви, святії предотечі, По всьому світу розійшлись І крихту хліба понесли Царям убогим. Буде бите Царями сіянеє жито! А люди виростуть. Умруть Ще незачатії царята... І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і...

І бачу я тоді широке синє море — Клекоче глибина, і стогне, і реве, І хвилі піняві збігаються, як гори, І гурт човнів на морі тім пливе; І дружно козаки на весла налягають, І кожний піну б´є, і кожний хвилю рве… Лютує, стогне море, з ребер їх скидає І піною, скажене мов, їм...

І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв: Росіє, Росіє, Росіє моя! ... Стоїть сторозтерзаний Київ, і двістірозіп´ятий я. Там скрізь уже: сонце! - співають: Месія! - Тумани, долини, болотяна путь... Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, - не може ж так буть! Не може ж так буть, о, я чую, я знаю. Під...

І буде так - Сліпі: де ж те небо - я не бачу? Глухі: мені здається, правду я б почув! Каліки: плачу, Од болю кричу! І буде так - Фальшиве небо сміхом хтось розколе. І стане світ новий і люди, як боги. І скрізь, де буде поле, - Плуги, плуги...

І варто пам’ятати, що ось ці голоси, які далі лунатимуть, які заповнять собою периметр майбутнього – це будуть голоси тих, хто вцілів. Саме тих, хто вцілів. Далі буде музика. Будуть писатися вірші. Багато віршів будуть про неможливість поезії...

І виріс я на чужині І сивію в чужому краї: То одинокому мені Здається — кращого немає Нічого в бога, як Дніпро Та наша славная країна... Аж бачу — там тільки добро, Де нас нема. В лиху годину, Якось недавно довелось Мені заїхать в Україну, У те найкращеє село... У те, де мати...

І він явивсь мені. Не як мара рогата, З копитами й хвостом, як виснила багата Уява давніх літ, А як приємний пан в плащі і пелерині, Що десь його я чув учора або нині, — Чи жид, чи єзуїт. Спинивсь. Лиця йому у пітьмі не видати. Зареготавсь та й ну мене в плече плескати. "Ха-ха! Ха-ха!...