золоте, червоне, чорне, срібне почалося літо непотрібне всі розмови — наче монологи всі дороги — наче манускрипти чорну кров свою сховаю глибше срібну кров свою віддам до краплі й золоту свою віддам до краплі кров червона поміняє ритми кров червона справжня закипить

Над Києвом — золотий гомін, І голуби, і сонце! Внизу — Дніпро торкає струни... Предки. Предки встали з могил; Пішли по місту. Дродки жертви сонцю приносять — І того золотий гомін. Ах той гомін!.. За ним по чути, що друг твій каже, Від нього грози, пролітаючи над містом,...

…Очманіти!? Дивакуватість – це іноді крок до величі!.. …Купив пляшку вина в найближчому мінімаркеті. Недбало взяв дріб’язок на решту. І побрів до парку, давно занедбаного, захаращеного різним мотлохом. Рухався, як сновида, не помічаючи перехожих. Остаточно второпав,...

і Бєлий і Блок і Єсенін і Клюєв нас розділяють сотні міст вечірніх з бездонням кабаків з мілкотою криниць з вогнями без сердець з словами без голів де незнайомки тільки за валюту а ді-джей льйот пальци волной де сонце — білка в колесі як білка а кожен хам у масці сніговій де срібні...

Йде дощ малин. Племена бджіл шаліють. Струни світла поторгані. Приїхали посли з золотоморя. Квартет долонь — два спутані акорди. Мряки мітли. В червоний ягід дощ в’їжджає білий кінь. Про зорі мовлять посли, та їхня мова нам незрозуміла. Колись давно співала неня про золотоморе,...

Зорі-очі, очі-зорі Тут і там. Тут зорять — до дна прозорі, Там зорять — як іскри в морі... Зорі-очі, очі-зорі, Я співаю вам! Хай не криють хмари темні, Зорі, вас, Бо мені і так таємні Ви — земні і ви — надземні... Хай не криють хмари темні Вас у пізній час. Сяйте, зорі!...

А ви знаєте, що зорі проzорі Шепотять у вечірньому морі? А ви знаєте, що в ночі є очі, Що зорять, як перла пророчі?

Зоріти ніч і бути з вами, холодно-росяні поля, і слухать, як гуде з нестями і стугонить вночі земля... Як в темряві усе завмерло! Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падать, мов перли, огненні сльози Персеїд.