Над лугом хмари кучеряві, як вівці, що пасе їх місяць. Ростуть дівчата, наче трави, на втіху хлопцям і гульвісам. Воли рогами сонце колють, аж з нього кров тече багряна. Зачервонились трави в полю — це захід куриться, мов рана. 23 квітня 1935

Заходить сонце. Кане тишина. Холодна алябастрова Атена. Не повернула втомлена луна Лже-патетичний оклик Демостена. Над морем день у день важка імла, І обрис гір в ясних дубах і липах Не відгадать, як помислів чола Розважного і хитрого Філіппа. А там, в майбутній злотній далині Шалені коні і...

Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина І в білій свитині З біленької хати Вийшла погуляти У гай на долину. І вийшов до неї З зеленого гаю Козак молоденький; Цілує, вітає, І йдуть по долині, І йдучи...

Заячий вечiр. Снiг. Ах! Блакитна стеле сунiч I лягає, як стомлений синiй китаєць, З-поза сосонок Звiриних нiг, Iз забутих Дитячих книг Знайомий з´являється заєць. Заяри, заялини, заячмiнь Замаячить Заяча Тiнь. 1920

Короткі зустрічі на власних похованнях. Скупа сльоза. Сто грам і бутерброд. Щороку саме так. Листівки. Привітання. З свободи днем. Мій окупований народ.   ***   Зібралися в дорогу. Новенький. Щойно з масла реманент. Обличчя витерли дубовою корою. Махали рідні. Плакав...

Уранці місто загуло, Розбуджене гудками; Залізо, камінь, мідь і скло Озвались голосами. І знов живе, лютує звір Стотисячоголовий! Його життя — кип´ячий вир, Жахливий і чудовий. Воно розкидує свій шал В палацах і халупах І йде мов пишний карнавал По згарищах і трупах. В ньому і...

Звір, що не спить ніколи, Правду ковтне й облуду. Світла більше не буде, Снігу більше не буде… Травнів не буде й квітнів. Жовтнів не буде й груднів… З книги Буття невпинно Котишся в книгу Суддів. Прошепотіти „Отче…“ Встигне хіба ворожка. Лишиться запах...