жінки на високих підборах похитуються, мов жирафи такі нестійкі та ніжні купую чутливу плівку і довго сиджув інеті а що ще робити з грішми на що витрачати час? найкращий вид самогубства напевно стрибати з даху ще можна включити газ тоді, коли одяг знятий між нами лише...

Весняними ясними вітрами Наші перші овіяно драми, Наші перші щасливі незгоди, Наші чисті закохані гніви. Які в них були насолоди, Які у них чулися співи! Пронеслося, як сонячні зливи, На ниві чужій упало. І прийшов хтось інший, щасливий, У серпі його сонце сіяло, 1945, Мор (Угорщина)

батьківщина тебе зустрічає уніформою митника солодким слоґаном задоволеного політика ґрафіті у якому місцева софістика - димом вітчизни з цигарки - запханої в рукав -   запахом самогону – студентами у вагоні кількома горобцями що не дають доїсти вороні запліснявілий сир...

Жовтих плям тривожне коло, Слів байдужих кайдани. Може, сонце прохололо, А як ні, то поверни Не ясні дарунки травня, Не троянди, не вогонь — (Буйна радість — радість давня, — Мов пісок з сухих долонь). Поверни оті прозорі Молодого серця дні, Спів і працю у просторі, Гук...

жовті хвилі занепаду зрізаний шар задля висновків ходиш збираєш цитати несмертельні поранення вигуки хмар вірогідно на дощ але можеш спитати або просто зірвати листочок з числом і повірити те що найгірше збулося бо набридло чекати і пахне теплом бо дратує весна і немите волосся на...

Треба прожить Ти малюєш мені наостанок Свою пісню, а в серці ланів Неймовірний уже прокидається ранок - Ні, прокинувся, здимів і майже минув у безчассі шумів. Й сіре осені небо мов риба скидається, й плесом Сині з сині червоний вирує бокал, Й ти настанеш так само як ранок - новим геркулесом, Й...

Я відчував, як воно розливається в мені, всередині, могутніми, густими хвилями, як кров. Але то була не кров, було інше, що збиралося, нуртувало, а потім булькотіло в горлі і внизу тіла, і не було тому зупину. Воно було сильніше за мене, за все навколо. Підходило до самого мозку, а потім...

Ілюстрація Дмитра Ластовки 9 Провівши поглядом «Airbus A320» компанії «Air Inter», Ґастон Лем’єр почав помалу заспокоюватись. У диспетчерській тепер дві зміни — хлопці впораються. Вони не можуть не впоратись! Нашвидку оглянувши залу управління польотами,...

Коли Павло, вчорашній сільський школяр, вступив до столичного вузу, він сприйняв це як річ цілком природню, таку, що належить йому по праву. І саме з цим переконанням, сповнений самоповаги й спокою, він дозволив собі навіть дещо запізнитися на перше зібрання свого курсу. Але варто було Павлові...