Жаром калини зігріюся, Хмелевим цвітом уп´юсь, Болем, як листям, розвіюся, З піснею в себе вернусь. І зустрічатиму зиму З вірою в красну весну, В щасну зорю невгасиму, В крок на нову крутизну.

Тарасик, як метелик, пропурхав до півдня. Оце б дивитись «телик», та є ще завдання. І власні назви спішно на завтра вчити став: — «...наприклад, Рим, Рубіжна, Гаїті, Кокчетав...» І все це вчити мусим... Нащо воно мені? — Повів тут батько вусом: — Ні,...

  Через колючий дротяний присадок перехилилась жіноча постать і крізь мереживо зеленої веранди простягла руку. Тріо-музики завзято витинали новітній фокстрот "Валенсію", і звуки звабливої мелодії заглушали безугавний гомін публіки в кафе. Це було кафе "вищого" світу. Сюди щовечора...

Войди в мой желтый дачный участок, Где только полнота присутствия есть, Где каждый круг совершенен, А линия непрерывна. Мне хочется прямо говорить о солнце. Мне хочется прямо говорить о нежности. Сияющий ребенок потягивается на крыльце кирпичного дома, Озаряет бетонную дорожку своими...

Жереб мені Випав такий. Серцем палким Любити Ласку весни, Розкіш, красу, Сонця ясне проміння. Перекладач: А.Содомора

ПІСНЯ ПЕРША Ходили ми світами немалими, Гвинтівки ремінь терся на плечі, В твоєму серці лінами ясними Доріг і вод дзвенять важкі ключі. За бронзовим гарячим небокраєм Нові світанки руки підвели, В них досить є і слави, і хвали, А сліз і крові їм не треба, знаєм, — Лиш неба цвіт і посміх...

Живи у дорозі. Вона прихистить і грітиме, згорнувшись кільцем, наче білий великий лис. Можливо, котрогось ранку з однією валізою зійдеш на станції коло райських воріт. А поки – середина ночі, безпритульної, довгої. Дими з котелень кошлаті, як богова борода. Занесені снігом колії....