Не глузуй, друже мій, не глузуй, Але скрушного серця намалюй - Чистотою серця, що як ганчір`я брудне Вседержителя всесвіту в губи цілуй, розчуль.   І розчуй, як Його велике серце тремтить, Із твоїм разом б`ється, плаче в руці І ридає ридма, невгамовними болями болить, Ледь живе...

Шафарикові Запалили у сусіда Нову добру хату Злі сусіди: нагрілися Й полягали спати, І забули сірий попіл По вітру розвіять. Лежить попіл на розпутті, А в попелі тліє — Іскра огню великого, Тліє, не вгасає, Жде підпалу, як той месник, Часу дожидає, Злого часу. Тліла іскра, Тліла, дожидала...

ПОЕМА-ВИДІННЯ XXV річниці Радянської влади на нашій славній Україні — присвячую Тебе — від ніжного світанку Аж по останні смертні дні — Не як дитя, не як коханку І навіть не як матір — ні! Тебе, як вітер у неволі, Тебе, як сонце у гробу, Як власні радощі і болі, Як...

Сусідка моя — чарівниця — годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-птицю з очима-намистинками.   І як воно трапилось — хто його зна — та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця, і враз освітилась казково столиця. Летіла...

Жаром калини зігріюся, Хмелевим цвітом уп´юсь, Болем, як листям, розвіюся, З піснею в себе вернусь. І зустрічатиму зиму З вірою в красну весну, В щасну зорю невгасиму, В крок на нову крутизну.

Тарасик, як метелик, пропурхав до півдня. Оце б дивитись «телик», та є ще завдання. І власні назви спішно на завтра вчити став: — «...наприклад, Рим, Рубіжна, Гаїті, Кокчетав...» І все це вчити мусим... Нащо воно мені? — Повів тут батько вусом: — Ні,...

  Через колючий дротяний присадок перехилилась жіноча постать і крізь мереживо зеленої веранди простягла руку. Тріо-музики завзято витинали новітній фокстрот "Валенсію", і звуки звабливої мелодії заглушали безугавний гомін публіки в кафе. Це було кафе "вищого" світу. Сюди щовечора...

Войди в мой желтый дачный участок, Где только полнота присутствия есть, Где каждый круг совершенен, А линия непрерывна. Мне хочется прямо говорить о солнце. Мне хочется прямо говорить о нежности. Сияющий ребенок потягивается на крыльце кирпичного дома, Озаряет бетонную дорожку своими...

Жереб мені Випав такий. Серцем палким Любити Ласку весни, Розкіш, красу, Сонця ясне проміння. Перекладач: А.Содомора