Електронна бібліотека/Документалістика

Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Завантажити

любої матусі. Вона прощається з матір'ю і кличе її разом з нею вмерти... А мене просить достати їй ціаністого калію, щоб не піддатись тій огидній смерті, якою мусив вмерти за високу ідею – волю рідного народу – її нещасний наречений...
Всі її листи, як "людські документи", я копіював. Всі вони були дуже цікаві. А особливо сповідь Донського у її передачі, що її склав він в дні перед страшним актом. Це була сповідь активного терориста, якого послала партія (ліві соціал-революціонери) виконати тяжкий акт. Вона ж, його наречена, пішла з ним з любови до нареченого і терпить всі тяжкі муки, які могли вигадати, й кари. Але вмерти – знає, що мусить: хотіла би тихо, разом з матір'ю.
Тяжко і нудно йшли пізньо-осінні дні року 1918 в тюрмі. Все переговорено, перемелено від дитячих днів до останньої хвилі. Якби не книга та перо, то й жити не хотілось би. Єдиною розрадою були ті політичні новини, що світили в ганебній темряві радісними вогниками, які приносили нам добрі пані, особливо уважні дружини м-ра О. Жуківського та прем'єра Голубовича. Газети, що попадали в наші руки, особливо "Відродження", де працювали М. Ю. Шаповал та Артем Хомик, обидва блискучі публіцисти, давали багато цікавого і чимало до думання. Розвиток Українського Національного Союзу... Політика гетьманату, як внутрішня, так і зовнішня, бурила кров у кожного українського патріота. Поведінка німців та їх гидкий контакт з правими українськими колами – все це родило переконання, що так довго не може бути. І дійсно, 14 листопада 1918 р. гетьман оголосив "Грамоту" про "федеративну злуку" з Росією. Але її попередив одним днем вибір Українським Національним Союзом – Української Директорії, яка зараз же виступила збройно проти гетьмана і його уряду. Кілька днів змагання і Директорія перемагає, гетьман тікає з України, а Директорія 19 грудня урочистої в'їзджає в Київ..
З глибоким зворушенням переживали ми збройну боротьбу наших військ з росіянами-добровільцями, що стали на службу гетьмана. Кожна довша перерва в гарматній стрілянині родила думку і побоювання – а не перемогли вже вороги?.. Події йшли гігантським кроком. За чотири-п'ять днів все відмінилось: Київ був взятий Осадним Корпусом під командою полковника Євгена Коновальця. Українська Народна Республіка була відновлена...
Великі зміни стались в ці дні змагання і в нашій тюрмі. Німці бачили, хто завтра буде паном в Україні і оголосили свій невтралітет. Як наслідок і режим тюрми значно ослаб. Наш доглядач, німецький кат, сподіваючись, що з переміною влади його не погладять по головці – зник. Довші були прогульки. Не заборонялось перемовлятись у вічку. А скоро стало можна виходити у коридор. Прогулькою стали користуватись і Каховська, і Сабко. Та взагалі її доля змінилась: вона була засуджена на смертну кару. Але по німецьких законах імперії такий присуд міг відбутися лише після санкції його кайзером. А тому, що в Німеччині також заколотилось, – імператор відступив від свого трону, то й присуди смерти не були підписані.
Ми домагались, щоби дали прогульки і Каховській. А вона їх дуже потребувала: не бувши довший час на свіжому повітрі, вона в перші дні на прогульці ходила наче п'яна, держалась стіни і скоро верталась в камеру. Листування могла вести з ким хотіла... Ціяністого калію вже не потребувала, бо певна була, що ще вернеться до матері. А незабаром вона дістала дозвіл на побачення з матір'ю.
А коли сотник Чорний з Осадного Корпусу прибув у тюрму з наказом визволити нас, засуджених німецьким судом, то ми просили і Каховську перевести в українську тюрму, щоби німці бува не познущались над нею вчинили якогось самосуду. Так i сталось. А коли, будучи на волі, я передав її під охорону Українського Генерального Прокурора, то й Каховська опинилась на волі...
Bce листування наше я склав у гарматне стрільно i закопав у себе у саду...

21
Вирвавшись на волю, я скоренько no6iг відвідати свою родину. А дорогою вже думав – а що ж далі?.. Що буде, те буде, але щоби не так, як було. Надоїла мені вже та міліція гірше печеної редьки. Треба пробувати вернутись на старий шлях – журналіста. Але поки що запитаю в Міністерстві Преси i Пропаганди, чи там нема для мене відповідної праці...
Спинившись на цім рішенню, я зараз заглянув у шухляду письмового стола i о! жах!.. німці забрали все до останнього листочка... Пропала друга моя праця, що я написав на засланні. Одна згоріла в редакції „Літературно-Наукового Вісника", а другу ось забрав німець-слідчий, як підставу до обвинувачення мене. I шукай тепер вітра в полі... Німець, напевне, втік з Києва i мої папери потяг за собою... От маю літературне щастя!..
На другий день о годині 9-ій я зібрався іти у Міністерство Преси i Пропаганди, але мій вихід попередив гість, Іван Лизанівський, власне керівник цього міністерства. Коли я сказав йому про свій намір, i наче сама доля послала його до мене, він спинив мої наміри словами: "Чекай, друже, не квапся, бо i я присланий до тебе з де-якими дорученнями, а саме, щоби ти не відмовився

Останні події

21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
09.11.2024|16:23
Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
09.11.2024|11:29
У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
08.11.2024|14:23
Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року


Партнери