Завантажити

переходячи з дому до дому, стрічались християнські і жидівські трупи, переважно так змасакровані, що й описати трудно. Найогиднішу сцену знайшли ми під мурами костела, де були попритулювані трупи старих жидів, в устах яких були... органи замість сигар. Нічого ганебнішого годі придумати і відгадати, чия то могла бути забавка і з якою метою то діялось. В мене була і є лише одна думка – робилося то все лише чорносотенними елементами. Не військо, а гнилі російські елементи, садисти-погромщики, з яких большевики формували кадри своїх слідчих, прокурорів і, нарешті, катів. Вони бавились тими огидними актами. Для прикладу – хто допитував в тюрмі ідейну терористку Каховську і заганяв їй голки під пазурі, чи висмикував... волосинки і бавився тим? – російський офіцер добровольчої армії Білецький (з її листа); хто приїзджав з фронту "погулять" і, впившись, ходив по жидівських хатах, шукаючи собі об'єкту на ніч, а по дорозі згрібав все з одежі й обстановки, що лише можна було потягти, хоча то, майже все, не було їм потрібно навіть на онучі?.. Хто оце цинічно збиткувався над трупами, припертими до мурів костела? – ті ж самі елементи. Кого доводилося не раз арештовувати на вулицях міста, що впившись блукав по місті з шаблею наголо або з револьвером в руках лякав безсоромно дітлахів? – ті ж самі!.. І так кінця-краю...
Але вернемось до житомирських подій... Комісія збору трупів працювала енергійно – вже були гори, нагромаджені в синагозі та навколо неї, в дворі. Тим часом міліція Столичного Отамана обходила доми і двори – заспокоювала населення, підозрілих арештовувала, потерпівшим допомагала. Так, в однім домі на стиху зустріла вона школу цадиків – 20 душ. Вони сховані були від примусової мобілізації жидівського населення большевиками. Охорона, з мого наказу, переодягнувши їх у свої плащі, перевела їх непомітно увечір в помешкання гімназії на Бердичівській вулиці, де й сама займала це помешкання. Тут їх пильнувала та харчувала. Через кілька днів, як місто вспокоїлось, зголосило свою візиту міське представництво, складене з людей різних націй (українців, поляків, росіян, жидів тощо) та різних організацій (міської Управи, шкіл, представника Трудового Конгресу тощо) і оголосило свої скарги: 1) в однім домі таємно були сховані жидівські молодики зі школи цадиків і ось вже кілька днів їх нема; чутки, що йдуть з сусідніх домів, називають виновниками ваших жандармів; 2) при вступі в місто якась військова частина розбила синагогу і знищила її святиню – Тору.
Я вислухав представників міста і сказав їм:
– Ви накидаєте на нас тяжке обвинувачення, а чи ви певні, що завинили в тім ми?..
– Є люди, які бачили, як їх вели...
Я змовчав, а наказав вартовому підстаршині без слів провести представників в кімнати, де знаходились цадики. А також принести мені пакуночок, де була загорнена пошкоджена Тора. Коли підстаршина відчинив двері кімнати, де були цадики, представники міста ахнули і не рухались з місця. Я запитав цадиків – чи задоволені перебуванням тут і чи не потрібно їм чого?..
– Нічого!.. нічого!... Всі ми дякуємо за вашу опіку нами і життям нашим, – прогомоніли всі враз цадики.
Тоді я звернувся до мовчазного представництва:
– Оце вам моя перша відповідь на вашу першу скаргу...
І розгорнувши пакуночок, передав його присутньому тут рабінові, додав: "А оце друга відповідь... Задоволені?"
Представники, потупивши голови, стояли мовчазні та без руху.
– Ото бачите, панове, як небезпечно кидати на когось обвинувачення, не перевіривши його як слід... Моя роля тут – охорона життя і спокою населення міста Житомира без огляду на націю, релігію, партію тощо... Йдіть в спокої і з певністю, що інакше і не зроблю... А ось краще потурбуйтесь, як найшвидше ліквідувати нам тяжкі і сумні наслідки боїв за Житомир з одної та другої сторони...
Погода стала тепліша, навіть гаряча, і треба було поквапитись з похоронами впавших. Комісія працювала пильно і обійшла, при допомозі громадян, ціле місто. Трупи звозились на кладовища кожної релігії. Тут родичі пізнавали своїх близьких і ховали їх по обряду його релігії. Останніх ховали в братській могилі. Найбільше (98) було трупів іудейського віровизнання... При похоронах в братських могилах були присутні представники українського уряду – від Губ. комісара, від міської Управи, від Трудового Конгресу, був і я з відділом своїх міліціонерів. Ця пошана до впавших, своїх і ворогів, зробила гарне враження на населення міста, вона почасти примирила його з ганебною розправою над невинним громадянством. Цей наш вчинок відгукнувся і у ворожім таборі і навіть дійшов до Києва, де писалось про це в большевицьких часописах...

23
Бої йшли на південь від Житомира – навколо Бердичева та на північ – біля Коростеня. Житомир не був певний у своїй позиції... У Вербну суботу, з-полудня, дістав телеграму від отамана Оскілка, з Рівного, негайно прибути до нього на нараду. Призначивши моїм заступником в команді Столичного Отамана полковника (К – ?), я зараз же виїхав шосою

читати