Електронна бібліотека/Документалістика

чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
Завантажити

переходячи з дому до дому, стрічались християнські і жидівські трупи, переважно так змасакровані, що й описати трудно. Найогиднішу сцену знайшли ми під мурами костела, де були попритулювані трупи старих жидів, в устах яких були... органи замість сигар. Нічого ганебнішого годі придумати і відгадати, чия то могла бути забавка і з якою метою то діялось. В мене була і є лише одна думка – робилося то все лише чорносотенними елементами. Не військо, а гнилі російські елементи, садисти-погромщики, з яких большевики формували кадри своїх слідчих, прокурорів і, нарешті, катів. Вони бавились тими огидними актами. Для прикладу – хто допитував в тюрмі ідейну терористку Каховську і заганяв їй голки під пазурі, чи висмикував... волосинки і бавився тим? – російський офіцер добровольчої армії Білецький (з її листа); хто приїзджав з фронту "погулять" і, впившись, ходив по жидівських хатах, шукаючи собі об'єкту на ніч, а по дорозі згрібав все з одежі й обстановки, що лише можна було потягти, хоча то, майже все, не було їм потрібно навіть на онучі?.. Хто оце цинічно збиткувався над трупами, припертими до мурів костела? – ті ж самі елементи. Кого доводилося не раз арештовувати на вулицях міста, що впившись блукав по місті з шаблею наголо або з револьвером в руках лякав безсоромно дітлахів? – ті ж самі!.. І так кінця-краю...
Але вернемось до житомирських подій... Комісія збору трупів працювала енергійно – вже були гори, нагромаджені в синагозі та навколо неї, в дворі. Тим часом міліція Столичного Отамана обходила доми і двори – заспокоювала населення, підозрілих арештовувала, потерпівшим допомагала. Так, в однім домі на стиху зустріла вона школу цадиків – 20 душ. Вони сховані були від примусової мобілізації жидівського населення большевиками. Охорона, з мого наказу, переодягнувши їх у свої плащі, перевела їх непомітно увечір в помешкання гімназії на Бердичівській вулиці, де й сама займала це помешкання. Тут їх пильнувала та харчувала. Через кілька днів, як місто вспокоїлось, зголосило свою візиту міське представництво, складене з людей різних націй (українців, поляків, росіян, жидів тощо) та різних організацій (міської Управи, шкіл, представника Трудового Конгресу тощо) і оголосило свої скарги: 1) в однім домі таємно були сховані жидівські молодики зі школи цадиків і ось вже кілька днів їх нема; чутки, що йдуть з сусідніх домів, називають виновниками ваших жандармів; 2) при вступі в місто якась військова частина розбила синагогу і знищила її святиню – Тору.
Я вислухав представників міста і сказав їм:
– Ви накидаєте на нас тяжке обвинувачення, а чи ви певні, що завинили в тім ми?..
– Є люди, які бачили, як їх вели...
Я змовчав, а наказав вартовому підстаршині без слів провести представників в кімнати, де знаходились цадики. А також принести мені пакуночок, де була загорнена пошкоджена Тора. Коли підстаршина відчинив двері кімнати, де були цадики, представники міста ахнули і не рухались з місця. Я запитав цадиків – чи задоволені перебуванням тут і чи не потрібно їм чого?..
– Нічого!.. нічого!... Всі ми дякуємо за вашу опіку нами і життям нашим, – прогомоніли всі враз цадики.
Тоді я звернувся до мовчазного представництва:
– Оце вам моя перша відповідь на вашу першу скаргу...
І розгорнувши пакуночок, передав його присутньому тут рабінові, додав: "А оце друга відповідь... Задоволені?"
Представники, потупивши голови, стояли мовчазні та без руху.
– Ото бачите, панове, як небезпечно кидати на когось обвинувачення, не перевіривши його як слід... Моя роля тут – охорона життя і спокою населення міста Житомира без огляду на націю, релігію, партію тощо... Йдіть в спокої і з певністю, що інакше і не зроблю... А ось краще потурбуйтесь, як найшвидше ліквідувати нам тяжкі і сумні наслідки боїв за Житомир з одної та другої сторони...
Погода стала тепліша, навіть гаряча, і треба було поквапитись з похоронами впавших. Комісія працювала пильно і обійшла, при допомозі громадян, ціле місто. Трупи звозились на кладовища кожної релігії. Тут родичі пізнавали своїх близьких і ховали їх по обряду його релігії. Останніх ховали в братській могилі. Найбільше (98) було трупів іудейського віровизнання... При похоронах в братських могилах були присутні представники українського уряду – від Губ. комісара, від міської Управи, від Трудового Конгресу, був і я з відділом своїх міліціонерів. Ця пошана до впавших, своїх і ворогів, зробила гарне враження на населення міста, вона почасти примирила його з ганебною розправою над невинним громадянством. Цей наш вчинок відгукнувся і у ворожім таборі і навіть дійшов до Києва, де писалось про це в большевицьких часописах...

23
Бої йшли на південь від Житомира – навколо Бердичева та на північ – біля Коростеня. Житомир не був певний у своїй позиції... У Вербну суботу, з-полудня, дістав телеграму від отамана Оскілка, з Рівного, негайно прибути до нього на нараду. Призначивши моїм заступником в команді Столичного Отамана полковника (К – ?), я зараз же виїхав шосою

Останні події

06.04.2025|20:35
Збагнути «незбагненну незбагнеж»
05.04.2025|10:06
Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
05.04.2025|10:01
Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
05.04.2025|09:56
Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
30.03.2025|10:01
4 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
30.03.2025|09:50
У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
20.03.2025|10:25
Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
20.03.2025|10:21
100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
20.03.2025|10:19
Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?


Партнери