Електронна бібліотека/Проза

АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити

посольстві радником з питань „безпеки”…
Він говорив усе швидше і мені дедалі важче було вловити всі подробиці. Може, він хотів позбутися тягаря чи таємниці, які довго носив у собі. Раптом він сказав:
- Пробачте, все це має здаватися вам такою плутаниною…
Та ні. Я мав звичку слухати людей. І навіть коли я зовсім не розумів їх слів, я широко розкривав очі і дивився на них проникливим поглядом, створюючи враження, що вони мають справу з дуже уважним співрозмовником. Я думав про щось своє, але мій погляд лишався прикутим до них і їм здавалося, що я не пропускаю жодного їх слова. З Агхамурі було інакше. Оскільки він був близьким до Денні, я хотів розібратися. І я сподівався, що він прохопиться хоч кількома словами про „брудну історію”, в яку, як він казав, вона „вплуталася”.
- Вам щастить… Вам не доводиться, як нам, бруднити собі руки… У вас чисті руки …
В останніх словах ніби вчувався докір. Кого він мав на увазі, коли казав „ми”? Себе й Денні? Я подивився на його руки. Вони були тонкими, набагато тоншими, ніж мої. І білими. Руки Денні теж вражали мене своєю вишуканістю. З дуже граціозними зап’ястями.
- Тільки треба остерігатися нехороших зустрічей… Нам завжди здається, що ми недосяжні, але у латах завжди є щілини… Завжди… Вважайте, Жане…
Складалося враження, що він заздрив моїм „чистим рукам” і чекав, доки я їх нарешті не заплямую. Його голос ставав дедалі далеким. І у момент, коли я пишу ці рядки, він лунає так слабко, як оті голоси, що долинають до нас по радіо, пізно вночі, крізь шерех радіохвиль. Мені здається, що вже тоді я мав це враження. Мені здається, що в ту епоху я бачив їх усіх ніби крізь скло акваріуму, і це скло відділяло мене від них. Так само вві снах ви спостерігаєте, як інші стикаються з непевностями життя, але ви, ви вже знаєте їхнє майбутнє. І ви пробуєте переконати мадам дю Баррі не повертатися до Франції, аби уникнути гільйотини. Цього вечора я думаю, що зараз вирушу на метро до станції Жюсьє. І проїжджаючи станції, я пропливу проти течії часу. Я зустріну Агхамурі на тому ж місці, біля бару, у бежевому пальті, з чорним портфелем, що лежить на столі, чорним портфелем, у якому, хтозна, може і справді лежать конспекти лекцій з університету на вулиці Сансьє, щоб, як він казав, скласти іспит з „пропедевтики”. Та я б не здивувався, якби він витягнув звідти пачку банкнот, револьвер або якісь донесення, які він передасть отому другу по університетському містечку, про якого він казав, що той був „радником” у посольстві… Ми разом підемо до станції Жюсьє і разом рушимо за течією часу. На іншому кінці лінії ми вийдемо на станції Егліз-д’Отей. Тихий вечір, безлюдна площа, майже сільська. Я скажу йому: „От. Ви в сьогоднішньому Парижі. Вам більше нема чого боятися. Всі, хто бажали вам зла, давно щезли. Вам нічого не загрожує. Більше нема телефонних кабін. Це вам, щоб зв’язатися зі мною, у будь-який час дня чи ночі”. І дам йому мобільний телефон.
- Так. Будьте обачним, Жане. Коли ви бували в готелі „Унік”, я бачив, що ви не раз розмовляли з Полем Шастаньє… Він і вас втягне у брудну справу…
Було вже пізно, люди виходили з театру „Лютеція”. А за столами, напроти нас, уже нікого не було. Агхамурі здавався ще тривожнішим, ніж на початку нашої зустрічі. Мені здавалося, що йому було страшно і він готовий сидіти в цьому кафе аж до закриття.
Я знову запитав у нього:
- А як же Денні? Ви справді гадаєте, що ота „брудна історія”, про яку ви згадували…
Він не дав мені часу завершити. Він сказав, різким тоном:
- Це може їй дорого коштувати… Навіть із новими документами, її можуть знайти… Мені не слід було приводити її до готелю „Унік” і знайомити з іншими… Але я думав, це буде хоч тимчасове рішення… Їй треба було відразу зникнути з Парижа…
Він на мить забув, що я поряд. Він, без сумніву, повторював собі ті ж слова, коли був один, серед ночі, у такий же час. Потім він хитнув головою, ніби прокидаючись від поганого сну.
- Я згадав про Поля Шастаньє… Але найнебезпечніший – це все-таки „Жорж”… Це він дістав Денні підроблені документи. У нього сильна підтримка в Марокко і контакти із отим другом, із посольства. Вони хочуть, щоб я зробив для них одну річ…
Він був готовий розповісти мені все, але вчасно спинився.
- Не розумію, як такий хлопець, як ви, може водитися з такими людьми… У мене немає виходу. Але Ви?
Я знизав плечима.
- Насправді, - відповів я, – я ні з ким не воджуся. Більшість людей мені байдужі. Крім Ретіфа де Ла Бретона, Трістана Корб’єра, Жанни Дюваль і кількох інших.
- Ну, тоді вам дуже пощастило…
І, як поліцейський, який хоче витягнути з вас зізнання і для цього вдає, що в усьому вас підтримує:
- Насправді, Денні сама у всьому винна. Якщо я можу дати вам пораду, порвіть із цією дівчиною…
- Я ніколи не слухаю порад.
Я старався усміхнутися йому, з наївним виразом.
- Начувайтеся… Денні і я, ми як прокажені… Ви можете заразитися…

Останні події

24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
21.04.2025|21:30
“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса
12.04.2025|09:00
IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
06.04.2025|20:35
Збагнути «незбагненну незбагнеж»
05.04.2025|10:06
Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
05.04.2025|10:01
Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
05.04.2025|09:56
Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію

Партнери