Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

швидко позаконопачував їм пельки маслакуватими парубчацькими кулаками), про здерті краденими качанами в кров пальці…
Стояла вже пізня ніч, коли він провів її додому.
– То куди ж таки повіявся Славик? – згадала Христинка, вже біля тітчиної огорожі.
– А, – махнув рукою Максим. – Побіг по куриво!
Вони засміялись.
Славик терпів тиждень, а тоді нагадав про боржок. Максим відмахнувся – підождеш! Славик терпів два тижні й ще раз нагадав. Максим відмахнувся. Славик терпів місяць і знову прийшов за своїм. Максим психонув та витурив надоїдливого скиглія з хати. Більше Славик про гроші не нагадував. А коли до Максима приходила Христинка (а приходила вона часто), мовчки вставав і понуро брів геть.
– Та не туманій! – заспокоїв його якось приятель. – Скоро матимемо стільки бабла, що сто зелених буде нам, блябуду, хіба на вечерю! Я їду в Київ – кореш водієм обіцяє влаштувати, на маршрутку. Хочеш – рви зі мною!..

З часу тих подій минуло більше двох років. Виходячи з фешенебельного банківського офісу, Павло Павлович зашпортався трохи в дверях – раптом виникло бажання хряпнути ними щосили; утім, знав – не вийде – автоматика однаково причинить їх тихенько й акуратно. Підійшов до авто, але не сів, відступив убік, дістав „мобілу”.
– Це я...
– Слухаю! – йому здалося, що голос з мадярським акцентом звучить цього разу особливо неприязно.
– Гнилі справи. Мені відмовили у кредиті вже в другому банкові! Мені, чи не найваговитішому клієнту!
– Чи вірно я розумію, що посилку ти, гм… скажімо, загубив?
– Я докладаю всіх зусиль аби її повернути, та поки що… Але чому не дають кредитів? Нюхом чую – не обійшлося без команди згори.
– Правильно чуєш, Пашо, правильно!
– Але хто ж це на мене…
– Та кому ти в хріна зі своїми чайниками та каструлями потрібен! Тут пішла забава проти мене, а ми з тобою, Пашо, пов’язані сам знаєш як: я ні біса не вдію без твоєї підтримки, ну а ти без моєї й поготів, усьок? Ох, Пашо, я ж попереджав!
– Досі мені ще ніколи не відмовляли!
– Відклич кошти з регіонів.
– На це піде кілька днів.
– Погано! Ох як погано! Обіклали з усих боків. Акули, Пашо... От що: я спробую вийти на прем’єра – нехай хоч трохи притримає скажених псів, а ти шукай, рий землю! Поки не почалася ланцюгова реакція і твоєю посилкою можна ще заткнути декому пельку! Рий!
Павло Павлович опустив руку з телефоном униз, втупився невидющими очима в гарну „європейську” плитку банківської автостоянки. Досі могутня спина власника приємного голосу з ледь вловимим мадярським акцентом надійно укривала компанію практично від усіх життєвих негараздів. А їх он скільки, тих негараздів, сипиться на долю інших приватних структур у цій непередбачуваній країні! То тобі дозволи, то ліцензії, то аудит, то зміни в законодавстві й підзаконних актах! Та що там зміни – за крихкого „даху” просто зателефонують і скажуть: здавай бізнес! І все – тобі амба! Кому жалітись, Господу? А наїзди державних рекетирів від санепідемстанції, пожежних, електриків, екологів… А конкуренти! О, скільки хижих молодих суперників з’явилося останнім часом у Павла Павловича! Тільки й вичікують, аби він оступився, аби хитнувся певний до сьогодні „дах”. І, схоже, той таки хитнувся! І через що? Через якусь дурнувату крадіжку якоїсь дурнуватої барсетки! Та й сума, по правді, в ній далеко не захмарна, бувало більше, як кажуть, і пропивали. А от загородили канали, притисли… Спробувати поборгувати в приватному порядку? А де гарантія, що й там не перекрито? Друзі, вони друзі, коли все чики-пики, а коли на тебе осувається тінь немилості… Схоже, хтось тільки й чекав, аби вчинилася така лажа. Або, що найвірогідніше, не чекав, а сам влаштував. Копав під високого заступника, а під заступ потрапив Павло Павлович. Хто ж це, хто? Таємничого спільника, про якого плів кур’єр, біля його будинку не виявили, а може вислизнув. І кур’єр вислизнув, чорт – усе вислизає з його рук, все! А якщо вислизне ще й Віра!.. Павло Павлович аж зубами скреготнув. Віра! Ця відчуває капості, його капості, бо власні, його стараннями, в неї відсутні, іще раніше, аніж ті вчиняються! А з людиною, в якої неприємності, вона й поруч не стане – не раз попереджала.
Таки хряснув дверцятами. Не вийшло з банковими, то відігрався на автомобільних. Водій дисципліновано промовчав.
– В офіс! – скомандував роздратовано.




Глава 11

Костик

Щось заповзло йому у вухо. Якась гидотна слизька істота зашкряботілася десятками чіпких лапок десь у самісіньку барабанну перетинку й тим привела Костика до тями. „А може там нічого й нема, може то розвалюється вже на лахмання мій череп?” – було його першою гадкою. Костик тихо застогнав і з болем, докладаючи потуг, розсунув повіки. Але потуги виявились марними – він нічого не

Останні події

13.07.2025|09:20
У Лип´янці вшанували пам’ять поета-шістдесятника Миколи Томенка та вручили його іменну премію
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери