Електронна бібліотека/Проза

не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Завантажити

приятель, Сава Наконечний, тепер в Іспанії. Зколотив бригаду, роблять, платня нічогенька. Й мене приглашає. Обіцяє до тисячі доларів на місяць. А якщо трудитися зверхурочно, то й більше.
– Нащо це тобі?
– Віктор Теофілович казав: є шанс. Повторна операція. Але гроші… а я підщитав: якщо кожного місяця відкладати по тисячі доларів, то за чотири роки й два місяці можна зібрати п’ятдесят тисяч. І тоді… Я робитиму зверхурочно, у вихідні, заощаджуватиму; може я спроможуся зібрати гроші раніше, щось позичу… А ти поки з Христинкою… Вона хороша.
Надійка завмерла. Повторна операція? А темрява? А лозохвостики? Чотири роки?
– Я не хочу щоб ти їхав. Може… може знов той благодійний фонд? – запропонувала тихенько.
Батько чомусь довго мовчав і відповіла та дівчина, Христинка:
– Ні, благодійного фонду більше не буде. Твій батько мусить заробити ці гроші сам…
Вони ще трохи погостювали й пішли – квапились на електричку. А Надійка залишилась – Віктор Теофілович намовив полежати ще хоча б тиждень.
Вона лежала в незручному лікарняному ліжку й думала. Власне, чотири роки, це не так уже й багато. Через чотири роки їй буде всього двадцять один – ціле життя попереду… Ні, ні! Не варто вабитись надією! Бо потім, якщо нічого не вийде… буде так боляче, так нестерпно! Та й чи заробить батько ті гроші? На чужині, це ж певно й робота нелегальна. А там усяке трапляється: і нещасні випадки , й рекет, і розбій, он тільки й чуєш… Якщо вона втратить ще й батька… Ні, цього Надійка вже не знесе!
Але як існувати без надії? Надія – це ж останнє, що залишається в людини після спустошень, втрат і розчарувань. Вона сподіватиметься. Попри все. Бо тільки так можна жити, тільки так можна протистояти темряві. Покищо вона перемогла, але хто сказав, що то була остання січа! Ні, Надійка не похилиться, не скориться страхітній кошлатій почварі, яка застує собою сонце! Почвара незмірна й могутня, а дівчина тендітна та беззахисна, але вона битиметься до краю. Яким би той не був. Війна ще не скінчилася, ні.
Війна з лозохвостиками триває!


2003 – 2006р.



Партнери