Електронна бібліотека/Проза

де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Завантажити

приятель, Сава Наконечний, тепер в Іспанії. Зколотив бригаду, роблять, платня нічогенька. Й мене приглашає. Обіцяє до тисячі доларів на місяць. А якщо трудитися зверхурочно, то й більше.
– Нащо це тобі?
– Віктор Теофілович казав: є шанс. Повторна операція. Але гроші… а я підщитав: якщо кожного місяця відкладати по тисячі доларів, то за чотири роки й два місяці можна зібрати п’ятдесят тисяч. І тоді… Я робитиму зверхурочно, у вихідні, заощаджуватиму; може я спроможуся зібрати гроші раніше, щось позичу… А ти поки з Христинкою… Вона хороша.
Надійка завмерла. Повторна операція? А темрява? А лозохвостики? Чотири роки?
– Я не хочу щоб ти їхав. Може… може знов той благодійний фонд? – запропонувала тихенько.
Батько чомусь довго мовчав і відповіла та дівчина, Христинка:
– Ні, благодійного фонду більше не буде. Твій батько мусить заробити ці гроші сам…
Вони ще трохи погостювали й пішли – квапились на електричку. А Надійка залишилась – Віктор Теофілович намовив полежати ще хоча б тиждень.
Вона лежала в незручному лікарняному ліжку й думала. Власне, чотири роки, це не так уже й багато. Через чотири роки їй буде всього двадцять один – ціле життя попереду… Ні, ні! Не варто вабитись надією! Бо потім, якщо нічого не вийде… буде так боляче, так нестерпно! Та й чи заробить батько ті гроші? На чужині, це ж певно й робота нелегальна. А там усяке трапляється: і нещасні випадки , й рекет, і розбій, он тільки й чуєш… Якщо вона втратить ще й батька… Ні, цього Надійка вже не знесе!
Але як існувати без надії? Надія – це ж останнє, що залишається в людини після спустошень, втрат і розчарувань. Вона сподіватиметься. Попри все. Бо тільки так можна жити, тільки так можна протистояти темряві. Покищо вона перемогла, але хто сказав, що то була остання січа! Ні, Надійка не похилиться, не скориться страхітній кошлатій почварі, яка застує собою сонце! Почвара незмірна й могутня, а дівчина тендітна та беззахисна, але вона битиметься до краю. Яким би той не був. Війна ще не скінчилася, ні.
Війна з лозохвостиками триває!


2003 – 2006р.



Партнери