Завантажити

островiв Базавлуку бiля Чортомлицького Днiприща.
Рiчка Чортомлик впадала в Днiпро напроти Лугу Базавлугу, що подiляється на кiлькасот островiв; iз них лише на одному, що хоч i дуже змитий водою, а i в нашi днi бiля Чортомлицької Днiпрової протоки, проти теперiшньої слободи Капулiвки, понинi вгадуються ознаки давнiх будiвель. Без сумнiву, на цьому островi, прозваному пiзнiше Городищем, й стояла наприкiнцi XVI столiття Запорозька Сiч. Iсторик Аполлон Скальковський називає її "Баторiєвою" через те, мабуть, що її закладено за часiв короля Стефана Баторiя; iншi ж дослiдники не вiдрiзняють її вiд Старої Сiчi (Чортомлицької), що iснувала й за кошового Iвана Сiрка, й, навiть малюючи Базавлуцький острiв, звуть його Чортомлицькою Сiччю. Проте хто огляне руїни на березi й островi, зрозумiє, що залишки на островi давнiшi.
Далi, з оповiдання Ерiха Лясоти, ми знаємо, що на Базавлуцькiй Сiчi запорожцi жили вже не в куренях, а по хатах, якi лише називалися куренями, що вiйсько мало свою канцелярiю й вiйськового писаря (Левка Вороновича) i що Базавлуцький острiв у тi часи був невеликий, так що коли Лясота вручав запорозькому товариству переданi цiсарем грошi, то вiйськова рада збиралася не на островi, а в степу - на березi проти Сiчi.
У своїх нарадах iз козаками Лясота не всього досягнув, чого бажав. Хоча йому й допомагав своїм впливом колишнiй кошовий Лобода, запорожцi запевняли, що охоче, як i завжди, воюватимуть проти бусурманiв, не шкодуючи свого життя, але вони не можуть зараз, як їх просить Лясота, йти в Угорщину наздоганяти татар через те, що вони взимку захопили мало не весь запорозький табун та й на Сiчi лишилося тiльки 3000 козакiв, а волохи - дуже зрадливi люди, тому запорожцi й не зважувалися вирушати з такою малою силою в похiд через Волощину й Молдову; до того ж, Лясота не мiг висунути певних умов щодо харчування вiйська та плати за його участь у вiйнi.
Таким чином, посланець нiмецького цiсаря виїхав iз Сiчi, тiльки заручившись обiцянкою запорожцiв, що вони воюватимуть проти туркiв на своїх шляхах i на Чорному морi.

ЛОБОДА Й НАЛИВАЙКО

Тим часом Северин Наливайко, який служив у князя Острозького, довiдавшись, що папа Римський та нiмецький цiсар закликають запорожцiв пiдтримати їх, облишив князiв Острозьких i на власну руку почав збирати козакiв на Українi, щоб наздогнати татар, якi пiшли на Угорщину. Про те, як це було, розповiдає нам народна пiсня з дещо пiзнiших часiв:

Корсунський полковник Хвилон,
як став в охотне вiйсько виряджати,
Осавулiв по вулицях розсилав,
Червонiї прапорки у руки давав;
Осавули по вулицях пробiгали,
Червонiї прапорки у руках пронощали,
Козакiв на Черкень-долину
в охотне вiйсько викликали.
Крикне-покрикне на винникiв,
на броварникiв,
На п'яницi, на костерникiв:
"Годi вам по винницях горiлок курити,
По броварнях пив варити,
По лазнях лазень топити,
Годi вам по грубах, по запiчках валятися,
Товстим видом мух годувати,
Очей своїх молодецьких
димом викуряти,
Своїми молодецькими плечима
сажу витирати:
Ходiть з Хвилоном,
корсунським полковником,
На Черкень-долину
в охотне вiйсько гуляти.

На заклик Северина Наливайка зiйшлося чимало охочих воювати; й доки Лясота розмовляв на Сiчi iз запорожцями, Наливайко з 2000 козакiв уже вирушив у похiд i, хоч не змiг своєю силою перепинити шлях татарам до нiмецьких земель, проте кiлька разiв бився з ними й захопив 4000 татарських коней.
Тим щасливим випадком Наливайко скористався, щоб мати ласку Запорозького Вiйська й, знаючи, яка була на Запорожжi потреба в конях, передав на Сiч 1600 коней у дарунок, перепрошуючи через своїх посланцiв товариство за те, що торiк бився проти Криштофа Косинського.
Запорожцi примирилися з Наливайком i восени того ж 1594 року, обравши кошовим отаманом знову переможця над турками в Бiлгородi Грицька Лободу, виступили всiм вiйськом на Подiлля; з'єднавшись там iз наливайкiвцями, почали виганяти туркiв iз Молдови, а оскiльки молдавський господар Арон був прихильником султана, то воювали i з ним.
З чималою силою в 12 000 козакiв Лобода й Наливайко перейшли пiд Сороками Днiстер, здобули фортецю Цецору та, розгромивши пiд Сучавою турецьке й волоське вiйсько, опанували Яссами й, навантажившись здобиччю, знову вернулися за Днiстер.
Козацький погром змусив господаря Молдови, разом з Угорщиною й Семиграддям, зректися туркiв, перейти на бiк нiмецького цiсаря й покликати своїх ворогiв - козакiв - собi на помiч. Зважаючи на те прохання, Лобода й Наливайко року 1595-го знову пiшли бити туркiв i, захопивши мiсто Тягиню (Бендери), Бiлгород i Килiю, поруйнували всi татарськi улуси на Буджаку й понад низом Дунаю. Далi ж, побачивши, що мiж волохами й семигородцями немає згоди, а почалася зрада, повернули з великою здобиччю на Україну.
Тiльки завзятий Наливайко не заспокоївся на тому; зi своїми козаками вiн ходив-таки через Галичину й мiсто Самбiр за Карпатськi гори, на Угорщину й Цiсарщину, допомагати цiсарю Рудольфу II в

читати