Завантажити

зброю.
Те саме вчинив Косинський i з Переяславом, а далi пiшов iз козаками господарювати на Волинь, руйнуючи польськi маєтки й замки. Але цей похiд тривав недовго, бо коронний гетьман, князi Острозькi, Корецькi та iншi пани, власники зруйнованих маєткiв, зiбрали проти Косинського велику армiю й, найнявши навiть угорське вiйсько, оточили його пiд мiстом П'яткою.
У князя Острозького тодi служив сотником реєстрових козакiв Северин Наливайко, що згодом сам пiдняв повстання проти полякiв. Тепер вiн бився проти своїх, i це навiть викликало непорозумiння мiж запорожцями й городовиками, що з часом переросло у ворожнечу.
Поляки перемогли пiд П'яткою козакiв, i Криштоф Косинський мусив скоритися коронному гетьмановi й дати йому слово бiльше не зачiпати шляхетських маєткiв.
Пiсля того Косинський iз запорожцями пiшов на Сiч, але, перепочивши там трохи, знову пiдмовив частину товариства i, дiждавшись весни 1593 року, вирушив iз Сiчi на Україну й пiдступив бiля Черкас до маєтку самого коронного гетьмана Михайла Вишневецького. Щоб легше позбутися непроханого гостя, господар пiдкупив кiлькох харцизяк, аби тi по-зрадницькому знищили козацького гетьмана, й вони, пiдстеживши, коли Косинський з кiлькома товаришами гуляв у корчмi бiля мiста, зайшли туди, нiби випити, а далi, зчинивши з козаками сварку, вбили i гетьмана, i його запорозьких товаришiв.

ГРИГОРIЙ ЛОБОДА

Втративши свого ватажка, сiчовики вернулися на Запорожжя й, зiбравши раду, розповiли, що сталося. Кошовий отаман Вiйська Запорозького Григорiй Лобода, почувши про ганебну зраду Вишневецького, пiшов iз частиною вiйська пiд Черкаси, щоб помститися.
Коронний гетьман на той час уже розпустив своє вiйсько й, побачивши козацьку силу, змушений був iменем короля пiдписати iз Лободою угоду про те, що запорожцi можуть вiльно ходити на Україну, купувати собi порох та зброю, а українськi люди не мали б перешкод для зв'язку iз Сiччю.
Не заспокоївшись на цьому, козаки попливли Днiпром до Києва й примусили там воєводу Острозького виплатити їм 12 000 злотих вiдкупу та пiдписати, як i Вишневецький з ними, таку ж угоду.
Та не встиг Лобода з товариством прибути на Запорожжя, як там припала вже нова робота. Турки, розпочавши вiйну iз Цiсарщиною, перевозили турецьке й татарське вiйсько морем до Молдови повз Бiлгород, що стояв на Днiстровському лиманi. Щоб перешкодити бусурманам напасти на християн, Вiйсько Запорозьке пiд проводом Лободи вийшло в море, пiдпливло до Бiлгорода, атакувало мiсто несподiвано, серед ночi, й, перебивши понад 2000 яничар та вирiзавши 8000 бусурманiв-мешканцiв, забрало на чайки турецьке добро та бiлгородськi гармати й щасливо вiдчалило на Сiч.
На початку року 1594-го запорожцi знову вистежили, що кримська орда разом iз турками рушила на вiйну з Цiсарщиною й стала перевозити вiйсько через лиман в Очакiв. Щоб завадити здiйснити цей замiр, кошовий отаман Вiйська Запорозького Богдан Микошинський вийшов iз козаками на 50 байдаках пiд Очакiв, але, побачивши там великий флот султана, що складався з 8 галер бiльших i 15 менших та майже з пiвтори сотнi великих човнiв-сандалiв, не наважився дати йому бiй; лише вночi потопив кiлька сандалiв, забрав iз них туркiв у бранцi та й вiдплив на Запорожжя. А на Сiчi вже чекав на нього посланець нiмецького цiсаря Рудольфа II - Ерiх Лясота.

СПIЛКА ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО З НIМЕЦЬКИМ ЦIСАРЕМ

Наприкiнцi XVI столiття Європа перебувала в дуже скрутному становищi вiд нападiв туркiв. Вони поруйнували й заполонили на берегах Чорного та Середземного морiв усi iталiйськi колонiї (Генуезькi та Венедськi), дуже притиснули iспанцiв, давно пiдтоптали собi пiд ноги Вiзантiйське грецьке царство, всi слов'янськi народи Бал-канського пiвострова й, нарештi, розгромили вiйсько нiмецького цiсаря й, вiдвоювавши в нього Угорщину, загрожували навiть столицi всiєї Цiсарщини - Вiдню.
Турецькi вiйськовi заходи стурбували самого папу римського Григорiя XIII, i той спiльно з нiмецьким цiсарем Рудольфом II почав збирати велику силу, щоб разом з усiма народами Європи розбити туркiв i вигнати їх з європейських земель. Прочувши про бойовий хист запорозьких козакiв, папа й цiсар послали до них просити, щоб запорожцi допомогли нiмцям перемогти туркiв в Угорщинi.
Посланець папи римського Комулео не наважився їхати на Сiч диким степом, лише обмежився тим, що в травнi мав розмову з тими козаками, яких зустрiв на Подiллi; посланець же Рудольфа II Ерiх Лясота в червнi 1594 року прибув Днiпром через пороги на Сiч i, дочекавшись повернення з походу кошового отамана Микошинського, урочисто вручив Запорозькому Вiйську надiсланi цiсарем клейноди - велику вiйськову корогву та срiбнi сурми.
Про цю подорож на Сiч та своє перебування там Лясота склав надзвичайно цiкаве оповiдання. З нього ми довiдуємось, що татари в тi часи тримали понад порогами, на лiвому березi Днiпра, свої чати й залоги й нападали на козакiв, коли тi невеликими ватагами рухалися з України на Запорожжя; що Сiч Запорозька року 1594-го мiстилася на одному з

читати