Завантажити

впадає в Кушугум.
Ще на двi версти нижче з-за острова Розумовського в лiвий бiк Днiпра витiкає рiчка Мiрошник, що, перетнувши Великий Луг упоперек, упадає в Кушугум двома протоками: однiєю - нижче села Балабине, а другою - вище Кушугумiвки, де станцiя Севастопольської залiзницi Кушугум.
Увесь сей куток Великого Лугу, починаючи вiд Закутного лиману й до рiчки Мiрошника, надзвичайно порiзаний протоками. Окремi протоки, випливши з бiльшої рiчки й пробiгшим невелику вiдстань, кiнчаються болотом або озером. Через те перейти впоперек Лугом од Днiпра або до Балабиного чи Кушугумiвки ще в вiсiмдесятi роки було зовсiм неможливо - хоч i недалеко впорядковано шлях на Балабине, хоча в повiдь його заливає. Лiси в сiй частинi Лугу збереглися дещо краще, нiж у горiйшнiй. Схiдний край цiєї плавнi нижчий вiд захiдного, i його надовше заливає весняна вода.
Хоч як важко майже до осенi переходити через усi горiшнi плавнi пiшки, та зате легко досягти їх човном. Коли комусь треба перебратися з Розумiвки в Балабине або Кушугум iвку, то замiсть того, щоб їхати Днiпром до Олександрiвська, а звiдтiля залiзницею до станцiї Кушугум i зробити понад 20 верст; можна з Днiпра дiстатися туди ж рiчками: Бандурою, Домахою й Мiрошником (всього три-чотири версти). Можна пропливти i вздовж усього горiшнього кутка Великого Лугу, бо всi рiчки сполученi одна з одною. Для сього треба перебратися Днiпром у З-кутну, а доїхавши до лиману, повернути в Кушугум та, пропливши до рiчки Бандури, запливти в Домаху, а з неї - в Мiрошник; останньою ж рiчкою можна знову повернути в Днiпро, або до села Кушугумiвки.
Iз озер у сьому закутку Великого Лугу найпомiтнiше Орiхове, яке лежить трохи вище сила Балабиного. Зветься воно так, що в ньому росте багато водяних горiхiв. На вигляд вони схожi на бараболю, але з корiнцями, як у цибулi. Їдять їх печеними й вареними. Озер же з назвою "Орiхове" у Великому Лузi не одне, i в них горiхи водяться ще й досi. Озера горiшнього кутка (а їх чимало) дiстали здебiльшого назви за прiзвищами тих запорожцiв, що осiли бiля них на грядах (сухих мiсцях) пiсля знищення Сiчi, як, скажiмо: Тригубiвське, Цимбалове, Сухинине, Тарасiвське, Бережнiвське, Кононове та iншi.
Коли запорожцi, що до зруйнування Сiчi сидiли зимiвниками навколо Великого Лугу по болотах та байраках, довiдавшись пiсля падiння Сiчi, що їхнi грунти помежованi вже на панiв i що їхнi дiти будуть крiпаками, вони кидали свої хати й переходили у Великий Луг, сподiваючись, що там їх не знайдуть, але пани дiсталися й туди, а позаяк запорожцi нi за що не хотiли визнавати себе крiпаками, то землевласники погодилися й на те, щоб вiддати сухi гряди Великого Лугу, де вже запорожцi поставили собi хати, їм же - в оренду за невеликi грошi, i старi дiди доживали там вiку, рибалячи, доглядаючи бджiл. За прiзвищами тих дiдiв околишнi селяни й почали називати рiчки, озера, гряди або урочища. Проте збереглися ще у Великому Лузi й стародавнi назви, як, наприклад: Кушугум, озеро Лукновате (що поросло лукном, себто куширем та iншою водяною рослиною), рiчка Домаха тощо.
За Кушугумiвкою Великий Луг починає розширюватися й проти устя з лiвого боку рiчки Янчокраку сягає найбiльшої ширини - 20 верст. У горiшньому кутку широкої частини Лугу треба оглянути цiлу купу озер, що звуться Лебедовими. Всiх їх п'ять. Найбiльше з них тягнеться на пiвтори версти. Лежать вони неподалiк Кушугумiвки мiж рiчками Бистриком та Кушугумом, оточенi вогкою низиною, вкритою безмежними очеретами, а помiж озерами росте рясна дiброва. Це дуже притаманний закуток Великого Лугу, що був колись притулком довгошиїх лебедiв. Тепер цю птицю в сих краях i не згадують, бо на лебедових озерах нинi плавають лише дикi качки та чайки-риболови.
Не набагато нижче Лебедових лежать два озера, що звуться Кривими. Перше з них являє собою неначе затоку Днiпра й, одбившись од нього версти за двi вище Крутоярського острова, заходить у глибину плавнi кiлькома колiнами на три з половиною версти. Ушир це озеро має всього вiд кiлькох десяткiв до пiвтораста сажнiв. Друге Криве озеро лежить на двi версти нижче першого i сполучається з ним маленькою протокою. Воно кутасте i схоже на чотири пальцi руки, де кожен палець у версту довжини, i сягає те озеро не менше, як пiвтори квадратової версти.
Вище першого Кривого озера, мiж Днiпром та рiчкою Бистрик, проти маєтку пана Мiклашевського лежить урочище Печище, помилково зазначене на триверстнiй картi генерального штабу "Кичище". Вiд Днiпра воно захищене добрим лiсом, iз боку ж Бистрика - вiдкрите. Це доволi висока гряда, на якiй помiтнi ознаки хат i перебування людей. Можливо, що тут були запорозькi заводи. Старi рибалки оповiдають, що "тут було запорозьке кишло", себто постiйне зборище, але не Сiч, бо руїни всiх сiчей нащадки запорожцiв звуть городищами.
Недалеко вiд Лебедових озер, як чув Я. П. Новицький од дiдiв Стогнiя у Краснокутiвцi та Чорновола у Кушугумiвцi, на двох височенних, гiллястих дубах запорожцi робили башти, а на тих баштах, коли треба було скликати козакiв,

читати