Завантажити

тiй частинi Великого Лугу, що перекинулася на правий бiк Днiпра, найширший куток проти Томакiвського городища (бiля 8 верст), а найвужчий (2 1/2 версти) саме проти Сiркiвки. З озер, починаючи зi сходу, тут найбiльшi: Кругле, Головате, Лопуховате, Савка, Орiхове, Рогозовате, Пiскувате та цiлi десятки лиманiв у бiк Нiкополя. Рiчки всього цього кутка: Бугай, Тарас, Джуган, Ревун, Рiчище та Цимбал далеко ширшi й прудкiшi, нiж рiчки пiвдня Великого Лугу.
Тут же, в серединi Лугу, найкраще збереглися лiси. Саме проти Палiївщини лежить понад Днiпром урочище, що зветься Велика Пуща. Такого лiсу, як був у нiй ще року 1883-го, не вiдшукати по всьому Великому Лугу. Величезнi, в чотири обхвати, дуби з розлогим гiллям, що могло б захистити вiд дощу цiлий курiнь запорожцiв; височеннi, в 15 сажнiв, - осокори, лапастi клени, стрункi ясени, здається, шикувались один перед одним, вихваляючись, хто темнiше заступає землю од сонця, а грушi, кислицi та шовковицi сперечалися мiж собою, хто ряснiше засипле землю плодами. Тяглася Велика Пуща вiд устя Кiнської п'ять верст на схiд, до протоки Куми, та стiльки ж на захiд, переходячи за устя Перевал; упоперек же вона мала вiд пiвтора до чотирьох верст.
Року 1916-го, пливучи вздовж Великої Пущi пароплавом, я вже не бачив нi дубiв, нi iншого твердого дерева, а взагалi у Великiй Пущi лiс був високий i чи не найкращий у всьому Лузi. Невеликий шматок сiєї пущi, проти Томакiвських островiв та устя Рiчища, вiдрiзано найкрасивiшою, здається, на всьому Днiпрi протокою, що зветься Днiприщем.

ЛУГ БАЗАВЛУГ

За Микитиним Рогом, або Нiкополем, розлягається Базавлуг. Днiпро тут викидає iз себе чимало води праворуч рiчкою Лапинкою, а сам, звужений, пробiгши три версти до Кам'яного Затону, починає виробляти великi колеса i дедалi дужче схилятися на пiвдень. За Кам'яним Затоном iз Днiпра лiворуч знову витiкає Кiнська i, прямуючи на пiвдень, одразу розширює Днiпрову долину мiж Лапинкою й Кiнською на 15 верст.
Року 1916-го я побачив, що тут рiчку Кiнську перегачено кам'яною греблею, щоб утримати бiльше води у Днiпрi, та вона не хоче скорятися iнженерам i, обминаючи греблю, тече таки своїм давнiм рiчищем.
Весь час, доки пароплав рухається до рiчки Павлюка, що вiдбивається од Днiпра на 12-й верстi нижче Нiкополя, з нього вряди-годи видно високий правий берег Днiпра з Нiкополем, селом Лапинкою й iншими населеними пунктами, де Днiпро круто повертає на пiвдень, iз-помiж високих осокорiв визирає лiвий берег iз горами Мамай-Сурки. Перед Павлюком Днiпро вже розмежований на двi великi протоки, а мiж ними лежить помiтний острiв Братан; проти витоки Павлюка розташувався острiв Сулима з руїнами стародавнього городища. Саме в сьому кутку Великого Лугу сполученi ймення двох безталанних українських гетьманiв Сулими й Павлюка, що в роках 1635-му та 1637-му пiдняли iз запорожцями повстання проти польської шляхти й обоє загинули у Варшавi од рук катiв. Руїни на островi Сулимi зовсiм ще не дослiдженi - не вiдомо навiть, до якої доби вони належать.
На пiвдень та схiд вiд острова Сулими, мiж Днiпром та Кiнською, розляглася чимала площа Великого Лугу. Рiчка Кiнська, обминувши пiски Кам'яного Затону та Бiлозерський лиман, пiдходить до села Знам'янки i, пробiгши попiд горами Мамай-Сурки, повертає на захiд, а за 20 верст пiсля виходу до Днiпра, бiля урочища Карай-Дубина, знову зливається з Днiпром. Весь закут, який лишився мiж Днiпром та Кiнською, 20 верст завдовжки та до 8 впоперек, незважаючи на близьке сусiдство колись татарських мiст, що були в Кам'яному Затонi та за Бiлозерським лиманом, iз давнiх-давен належали запорожцям, як i решта Великого Лугу. Пiвнiчна частина сього кутка майже цiлком знiвечена: лiси вирубанi, там лише очерет i шелюг; i недалеко той час, коли плавнi на рiчках Мельничисi та Лебедисi перетворяться на такi ж пiскуватi кучугури, якi розляглися на мiсцi Кам'яного Затону.
Середня частина сiєї площi, до рiчок Сурицi й Чайки, збереглася трохи краще. Вона ще вкрита лiсом та озерами: там багато заток од рiчки Кiнської. Тут кiлька озер iз назвою - Закутнє, озеро Пiскувате, Глибоке, Хрящувате. Лозовате, Кваша, Бiдне тощо. Пробратися впоперек плавнi, помiж тими озерами, просто неможливо - вся площа геть заросла очеретом та лозою.
У цей озерний край iз Днiпра тече рiчка Лебедиха i, вiдрiзавши острiв десь версти на три завдовжки та двi завширшки, знову впадає в Днiпро. Цей острiв, названий на картi - триверстцi Степакове, за часiв Запорожжя мав ймення вiд рiчки Лебедихи. З iсторiї вiн знаний тим, що року 1679-го велике турецьке й татарське вiйсько, загрожуючи Сiчi, наблизилося аж до рiчки Базавлука; тодi славний кошовий запорозький Iван Сiрко, виступивши зi своїм товариством назустрiч ворогам i не маючи надiї здолати туркiв, перевiз на сей острiв iз Чортомлика сiчову канцелярiю з усiма козацькими скарбами та церквою. А коли турки, побачивши на сiм боцi Базавлука хоробре Запорозьке Вiйсько, не наважалися на нього напасти, то Кiш Запорозький знову полишив Лебедиху та й вернувся до

читати