Завантажити

Чортомлика, перетворивши сю степову рiчку на широкий i довгий лиман.
З озер у цьому кутку Базавлуга найпримiтнiшi: Пiскувате, Кремсо, Василеве, Великий Лиман на урочищi Муро-вому й нарештi - Рачне мiж рiчками Скарбною та Павлюком. Перша iз сих рiчок вийшла iз Днiпра проти острова Братана, а Павлюк нижче урочища Криве Колiно, проти острова Сулими. Обидвi вони бiжать до устя Чортомлика i, злившись тут iз Бакаєм та цiлою павутиною дрiбних рiчок, утворюють невеликий лиман, серед якого напроти Чортомлицького рогу та слободи Капулiвки, лежить невеликий, але славний в iсторiї Запорожжя острiв Базавлуцький, що тепер зветься Городищем через те, що на ньому збереглися руїни Запорозької Сiчi.
Першi iсторичнi вiдомостi про цей острiв маємо року 1594-го. Тодi римський папа та нiмецький цiсар воювали з Туреччиною. I, шукаючи собi спiльникiв, направили своїх послiв до запорожцiв. Цiсарський посланець Ерiх Лясота, що залишив про цю подорож записки, знайшов Запорозьку Сiч на островi Базавлуцькому. Вiн уже був дуже пiдмитий водами Скарбної, Пiдпiльної та Павлюка i на той час мав невелику площу. Се можна бачити з того, що коли Кiш запорозький скликав раду, щоб вислухати чужоземного гостя, обмiркувати його пропозицiї, то запорозьке товариство, через тiсноту в Сiчi, мусило переїздити на берег, де на зеленому степу й вiдбувалася козацька рада.
Базавлуцька, або, як її назвав iсторик Скальковський "Баторiєва Сiч", була першою офiцiйною Сiччю, бо вся органiзацiя Вiйська Запорозького, разом iз виборною старшиною, була затверджена польським королем Стефаном Баторiєм року 1576-го на прохання гетьмана Якова Богдан-ка (Ружинського) саме тодi, коли Сiч мiстилася на островi Базавлуцькому. Вона стала свiдком розквiту й найвеличнi-шої слави Вiйська Запорозького. Звiдсiля гетьман Сагайдачний року 1606-го вирушав у свої надзвичайнi морськi походи. З Базавлуцького острова запорожцi плавали через Чорне море, громили Варну, руйнували Синоп i Трапезунд, палили околицi Царграду, знищували велику турецьку фортецю Кафу в Криму, визволяли щороку з турецької неволi десятки тисяч християн, кiлька разiв одверто нападали на великi турецькi флотилiї й розбивали їх ущент, так що нагнали жаху на туркiв, i султанське вiйсько доводилося батогами саджати на кораблi. Весь свiт знав тодi про запорожцiв i мав їх за найславетнiших лицарiв.
За часiв Сагайдачного Базавлуцьку Сiч було зруйновано. Сталося се восени року 1617-го, коли турецька флотилiя на чолi з Iбрагiмом-пашою пiдстерегла, що гетьман iз вiйськом вирушив здобувати Анатолiйський берег, й пiднялася Днiпром угору до самiсiнької Сiчi й спалила церкву й куренi. Сагайдачний тодi оселився з кошем на головi Хортицi.
Проте мiсцевiсть Базавлуцької Сiчi принаджувала до себе запорожцiв i, пробувши кiлька рокiв на Хортицi, вони перейшли ближче до Базавлуцького острова - на Томакiв-ський, а звiдти року 1638-го - на Микитин Рiг, потiм же - року 1652-го з Микитиного Рогу знову-таки повернулися на Базавлуг i стали кошем на розi, проти руїн Баторiєвої Сiчi (сучасне Городище). Тут, бiля устя Чортомлика, вiд поля були покопанi глибокi рiвчаки й насипанi високi вали на 100 сажнiв уздовж i з баштою бiля ворiт у 20 сажнiв навкруги: з боку ж Чортомлика та Скарбної стояла стiна з двох високих тинiв, забитих глиною. В нiй зробили 8 пролазiв, щоб козаки могли ходити по воду; над тими пролазами були бiйницi для пальби з рушниць. Окопи на старому Городищi також поновили й на ньому вiдбудували нову церкву.
Чортомлицька Сiч iснувала до року 1709-го, себто 57 лiт. Першу її добу (до 1680 року) уславив полковник, а далi кошовий Iван Сiрко. Не було року, щоб запорожцi не вирушали iз Сiчi на кривавi й славнi походи. Кiлька разiв козаки наскакували на татар, прокладали собi шлях через мури Перекопа й руйнували весь Крим, змушуючи хана втiкати за гори. Сiрко стiльки пролив тодi кровi, що орда вже не могла вiдродитися й поволi занепала. Чортомлицька Сiч бачила в своїх окопах i турецьких яничарiв, що потай iз татарами приходили мститися запорожцям за їхнi напади, але Сiрко врятував Сiч i помiж куренями вигубив 13 500 душ бусурманiв.
Року 1680-го Iвана Сiрка не стало. Коли вiн помер, то запорожцi привезли тiло свого славного кошового на Чортомлицьку Сiч й урочисто поховали на сiчовому кладовищi. Його могила iз надгробком, поновленим пiсля повернення Вiйська Запорозького з устя Днiпра (з Олешок) на Базавлуг, стоїть i нинi трохи вище вiд руїн козацьких окопiв серед слободи Капулiвки на 20 верст нижче Нiкополя.
Зi смертю Сiрка почався занепад Запорожжя, i Чортомлицька Сiч жила тiльки колишньою славою. Лише вряди-годи траплялися вибухи давньої величi, та й вони хутко згасали. Аж на початку XVII столiття на Запорожжi з'явився заповзятий i освiчений кошовий отаман Кость Гордiєнко, що мрiяв пiднести козацькi звичаї на попередню височiнь i, змагаючись за волю й права Запорозького Вiйська, став на збройну боротьбу проти армiї Петра I. Та сили були занадто не рiвнi. Росiйське вiйсько пiд проводом полковника Яковлева та

читати