Завантажити

кошовим - вiн б'є i в полон бере бусурманiв!" "Та не дуже харкайте! - гукали знову першi. - Головатого кошовим!" Скiнчилося все-таки на тому, що обрали Чепiгу, i Потьомкiн затвердив те обрання.
В липнi Чепiга приїздив на кiш i передав там своє старшинування над пiшим вiйськом та байдаками Антону Головатому. На радi, що при ньому вiдбулася, Чепiга почув чимало нарiкань на росiйських генералiв за те, що не постачають припасу, недодають жалування й таке iнше. Проте кошовий зумiв заспокоїти товариство i, зiбравши вiйськовi клейноди, вирушив до коша свого комонного вiйська. Зi своїм вiддiлом Чепiга весь час ходив перед росiйським вiйськом на чатах, а коли Потьомкiн наблизився до Очакова й почав облягати мiсто, Чепiга чатував iз боку Хаджибея й, пiдступивши вночi потай до самого турецького замчища, сам захопив у бранцi двох туркiв i привiз їх до князя. Пiсля цiєї подiї козаки ще дужче стали шанувати Чепiгу й навiть дивитись на нього, як на характерника.
Доки росiйське вiйсько стояло бiля Очакова, до задунайських запорожцiв доходили вiстi про те, що в росiйських запорожцiв справдi заведено всi давнi запорозькi звичаї, а позаяк Вiйськовi Запорозькому були повернутi й клейноди, а у вiйськових клейнодах запорожцi вбачали ознаку автономних прав, то в багатьох задунайцiв, навiть у старшини, виникало питання, чи не час, справдi, покинути ворогiв Христа та приєднатись до своїх братiв. Задунайцi почали шукати випадку, щоб умовитися з кошовим Чепiгою.
Вистеживши з такою метою у вереснi на березi бекет "вiрних" козакiв, задунайцi пiдпливли до них байдаком, браталися i просили викликати до Аджеясс кошового Чепiгу, щоб домовитися з ним про приєднання задунайських запорожцiв до своїх братiв росiйських.
Чепiга, за згодою Потьомкiна, приїздив в Аджеясси й передав задунайцям листа вiд князя, в якому той iм'ям царицi обiцяв усiм турецьким козакам ласку, аби тiльки поєдналися зi своїми "вiрними" товаришами. Та треба гадати, що i в тому листi Потьомкiна не було певних обiцянок про землю й права, бо задунайцi перше сказали, що передадуть листа до своїх комонних товаришiв на Днiстер, щоб порозумiтися всiм купно iз старшиною, а 28 вересня сповiстили, що комоннi запорожцi на пропозицiю князя не пристали. Разом iз тим задунайськi козаки застерiгали своїх росiйських товаришiв, аби не зближалися з ними понад Чорним морем, щоб, часом, не пролилася братня кров. Невдовзi пiсля того - 2 жовтня року 1788-го - задунайцi з днiстрянського вiддiлу наскочили на Балту i зчинили в нiй погром.
Очакiв довго не здавався, вiдбиваючи всi штурми росiйського вiйська. Йому дуже допомагала турецька флотилiя, пiдвозячи пiд захистом фортецi на островi Березанi припас i вiйсько. Щоб перетяти тим кораблям шлях до Очакова, треба було неодмiнно взяти Березань. Потьомкiн ще в липнi наказував Суворову захопити острiв, та росiйський флот, хоча й атакував його, нiчого не змiг iз ним вдiяти, бо на островi стояла мiцна фортеця з великими гарматами. Тодi вже восени, коли турки через хуртовину пiдпливли до Очакова, Потьомкiн прикликав до себе Головатого i звелiв йому захопити Березань.
7 листопада Антiн Головатий узяв на дуби, озброєнi дрiбними гарматами, 800 запорожцiв i прямо серед дня рушив до Березанi. Береги того острова були дуже крутi, а вода трималася така мiлка, що навiть дубами не можна близько пiд'їхати. Серед острова стояла фортеця, а понад кручами були покопанi окопи й влаштованi гармати. Головатий направив байдаки прямо на батарею, пiд якою береги опускалися нижче. Турки заходилися палити з гармат, та запорожцi, не зважаючи на те, хутко пiдпливли на гребках до мiлкого мiсця, стрибнули у воду, пiдтягли байдаки ближче до скель, забрали на плечi рушницi й гармати й полiзли на кручi.
Коли запорожцi наблизились до берега, то туркам стало незручно стрiляти в них, бо козакiв захищав високий берег, i вони, видряпавшись без перешкоди на скелi, кинулися штурмувати батарею. Оборонцiв було мало, так що запорожцi одразу вибили їх з окопiв i, захопивши батарею, загнали ворогiв до фортецi. Але взяти її було не так-то просто, бо турки вiдбивалися з гармат i рушниць. Щоб полегшити штурм, Головатий вiдвiв запорожцiв назад i, повернувши турецькi гармати жерлами на фортецю й, поставивши ще на березi козацькi гармати з байдакiв, зчинив велику пальбу. А тут ще наблизилася росiйська флотилiя й почала громити Березань з iншого боку так, що коли запорожцi налагодились до нової атаки, то турецький паша Осман здався Головатому в полон з усiм своїм вiйськом.

У Березанi запорожцi захопили 11 турецьких корогов, 21 гармату та чимало зброї й припасу. Вiдбив же Головатий в боях одного полкового старшину та 24 козаки, мiж якими було й кiлька курiнних отаманiв.
Потьомкiн дуже радiв тому, що взяв Березань: почепив Головатому на груди Георгiївського хреста й подякував усiй козацькiй старшинi й козакам. Але доки брали Березань, Чепiга пiдкрався iз частиною своїх запорожцiв до Хаджибея i спалив у самому мiстi гамазеї з борошном та iншим вiйськовим припасом.

читати