Народилася 1971 року в м. Стрий Львівської області, але стала львів’янкою у ніжному віці садочкового дитинства і досі нею залишається.

Навчаючись у ЛНУ ім.І.Франка, здобула диплом історика.

Пише з 2004 року і лише українською, не тому, що не знає інших мов J, а через те, що тільки рідною твориться природно – як дихається. Почала з публіцистики, котра з’являлася на сайтах «Українська правда» і «Майдан», а згодом узялася до прози та поезії.

Улюблені жанри, в яких працює, походять зі сфери нереалістичної прози, такі-от: від казок і фентезі для дітей та підлітків до дорослої наукової й зоряної фантастики, філософської містики і міксу реалізму з вигадкою, котрі можна назвати авторською прозою. Несподівані повороти сюжетів і непередбачувані фінали – фірмові «фішки» авторки. Тяжіє до малих форм: оповідання та новели. Проте й більші жанри (повість та роман) також не залишилися поза увагою авторки.

Лауреат конкурсів «Коронація слова-2011» у номінації «Твори для дітей», «Коронація слова-2013» у номінації «Пісенна лірика», «Україна моєї мрії», «Мантикора».

Публікації у часописах й альманахах «Нова проза», «УФО», «Карпатська мантикора», «Пектораль», «Дніпро», кількох львівських газетах та журналах, на сайтах «Зоряна фортеця», «Інша проза», «Захід-Схід», «Рутенія». Антиутопія «Нова людина» вийшла у видавництві КМ Букс у 2016 році.

Хобі – читання, футурологія, машини, спостереження за живими істотами.

Іноді авторку запитують: «А хто з попередників-письменників підштовхнув до писання?» У Наталі є легіон улюблених письменників: «Лондон, Пірсіг, Бальзак, Кіз, Азімов, Сетон-Томпсон, Леся Українка, Генрі, Ремарк, Дюма, Хайям, Толкін, Гессе, Лем, Драйзер, Бредбері, Нотомб, Дойл, Булгаков, Забужко, Роулінг, Кінг... ой, список величезний, перераховувати всіх, мабуть, не варто. Та до писання мене підштовхнув, радше, не «хтось», а «щось», адже читаючи, я ніколи не відчувала, що варто спробувати писати. Ні, я була «чистим» читачем, без амбіцій автора. Зате сталося щось геть несподіване. Помаранчева революція. Той дух свободи підштовхнув до усвідомлення, що можу робити те, чого хочу, аби лишень моє «хочу» не було на шкоду іншим. Наприклад, писати. Або осідлати залізного коня - мотоцикл. Бути і відбуватися, діяти. Не чекати кращого завтра і не боятися робити сьогодні, а хоч би й помилки, але ставати собою, зробити себе саму такою, якою прагну бути. Жити з бажаннями, зі смаком, із радістю»

Контактні дані

Адреса: 

Телефон: 

Email: 

веб-сайт: gak.com.ua/authors/2162