Re: цензії

Helga 16:51:35 Як Ви оцінюєте нинішню ситуацію на медіа-ринку міста Суми та Сумської області? Чи не здається Вам, що він перенасичений виданнями, а читачів в той же час не більшає... І як Ви ставитеся до появи нових активних медіа-проектів, на кшталт медіа-холдингу Xpress?

Доброго всім дня! Дякую всім, хто уже озвався і надіслав запитання, дякую й тим, хто озветься невдовзі. Перше запитання, як я розумію, з рідного сіті... Нормально ставлюся, з розумінням. Кожному українському олігарху – по телеканалу, кожному депутату міськради – по газеті, кожному депутату сільради – веб-сайт, кожному голові обласної адміністрації – по державному телеканалу, кожному меру – по комунальній газеті. Скоро вибори, тож людям потрібно десь себе хвалити:) Оце і є вся ситуація на українському медіа-ринку, хоча в нашому випадку ні до вільного підприємництва, ні до свободи слова це не має жодного стосунку. А читачів дійсно меншає. Людям просто набридло читати, це один із перших проявів початку тривалої суспільної апатії, яка охопить українське суспільство.

Євгенія 17:57:23 Добрий день, Евгений Викторович! Вас не раздражает, что в Сумах Вас считают самым известным сумским писателем? Спасибо. Женя

Погодьтесь, значно гірше було б, якби мене називали найневідомішим сумським письменником:)

Helga 16:53:26 На Вашу думку, на яку літературу зараз є попит в Україні?

На якісну. Будь-яка якісна література знайде свого читача. Можливо, не зараз, а років так через 50-60, неважливо. Ми ж творимо для вічності:)

sashunia 12:07:12 Добрий день! У Вашій прозі багато подорожей. Куди мандруєте з читачами у «Вежах мовчання»?

Якщо географічно, то подію у «Вежах...», як то кажуть, розвиваються по місцю... А так - як завжди, дрейфуємо в пошуках щастя всіх людей на Землі.

Максим 12:09:53 чув, що раніше Ви часто мандрували автостопом, як Ви вважаєте є якесь вікове обмеження для цього заняття. коли ви їздили стопом востаннє?

Правильно чули:) Вікових обмежень не існує, але бажано, щоб людині виповнилося 18 років - у деяких країнах досить суворе законодавство. А верхньої межі не існує взагалі, я зустрічав людей, які у свої 70 перетнув половину Китаю. Нещодавно повернувся з Грузії, був там коротко, але яскраво:)

Karpeno4ka 12:10:22 Коли вже вийде книга з Вашими віршами?

Цього року зі мною сталася дивна пригода - я почав писати вірші українською. Але до книги ще далеко. Дуже. Хоча тут не можна зарікатися.

Олена4 12:13:40 Євген, у нас з Вами є дещо спільне:) - улюблений письменник Кортасар. Кажуть, що з віком смаки змінюються, як у Вас з цим? Ви постійна людина у виборі улюблених авторів? Які ще письменники Вам близькі?

Дякую. Ну, зараз я точно не перечитую, наприклад, Дюма. Але, мені здається, це лише через те, що не вистачає часу. З задоволенням би перечитав казки, що читав у дитинстві, мені взагалі здається, що краще казок нічого людина ще не придумала. Тільки-но прочитав Анджея Стасюка «Дев´ять» - тепер і він - мій улюблений письменник, раніше не був знайомий з його творчістю. Я взагалі швидше - професійний читач, ніж письменник, бо читати мені подобається набагато більше, ніж писати. Люблю Камю, Уельбека («Елементарні частини»), Кундеру, Кафку, насправді, великий список...

василиса 08:44:54 1. У вас получается писать смешно, не хотели бы написать комедийную пьесу? 2. Ассоциации по странам и городам, Япония - это что? Китай - что? Украина? 3. Какой самый глупый слух вы услышали о себе, своей газете, своём городе?

1. Погоджуюся з тим, що в українській літературі майже немає веселих творів. Щодо п’єси - не знаю, а от невеличку веселу повість написав би з задоволенням. 2. В Японії, на жаль, ще не був - дорого. Китай - це Китай. Україна - це не Китай, і поки ще - не зовсім Україна. 3. Газету купив Володимир Щербань - ось, мабуть, найсмішніше, що доводилося чути. Про себе - що я педофіл і на крутій тачці знімаю юних студенток по вулицях міста. А про Суми - завжди прикольно, коли на міжнародних або українських конференціях назву нашого міста пишуть «СУММИ».

Олександр Г 08:43:06 Женя! Дякую за «Вежі мовчання» - читав в очікуванні розв’язки до 2 ночі! Чи не варто тепер взятися за історичну тематику?

Дякую за відгук! Поживемо - побачимо, наступний роман буде точно не на історичну тематику.

Марко 12:31:16 Де можна придбати Ваші твори? Чи не розглядали Ви можливості викласти 1-2 своїх книг у вільний доступ в інтернет, наприклад тут на «Буквоїді» в бібліотеку, аби читачі могли ознайомитись і оцінити Вашу творчість?

В книгарнях, там де купують і інші книжки. До речі, здається 30 жовтня у мне буде автограф-сесія у Києві, в магазині «Буква». Сподіваюсь, на «Буквоїді» буде анонс, так що стежте за рекламою:) В інтернет, на жаль (а, може, і ні?), свої твори викласти не можу - авторські права належать видавництву «Фоліо». Але дещо на «Буквоїді» ви прочитати можете, тут є два оповідання: «Ранок» і «5 хвилин в Токіо». Але вважаю, що книжки потрібно купувати. Вони повинні стояти дома на полиці і радувати око і душу. Наразі, для мене це саме так. Інакше не відчуваю.

Karpeno4ka 12:19:17 Не боїтесь порівнянь зі своїм батьком-письменником?

Буду пишатися цим.

sikor 12:31:31 Можете ли вы не писать?

Можу, але за великі гроші:)

sashunia 12:39:43 Стосовно висловлювання Переса-Реверте, то читати можна і етикетки з шампунів... Розкажіть, що ви думаєте про сучасних українських письменників - своїх колег. Бажано, з прізвищами і конкретно

Бажано і запитання поставити більш конкретно. Що саме вас цікавить із життя моїх колег? Прізвища, явки, паролі? А щодо етикеток і шампуню, то тут ви таки влучно зауважили - дійсно ж, можна! А я якось одразу й не допер...

brant 12:58:36 Пане Євгене, вибачте за особисте питання: а Ви син того Положія, що працював на студії Довженка? І якщо так, то як опинилися в Сумах?

Так, я син Віктора Положія, відомого письменника і колись головного редактора кіностудії ім. Довженка. В Сумах опинився давно, у 1974 році, кілька разів звідси їхав, але однак повертався. Це складна родинна сага.

anr 19:49:16 Евгений! Почему у нового романа «Вежі мовчання» такой грустный финал? А слабо написать роман как Лесь Подеревянский с матом? Спасибо!

Навряд чи у «Вежах...» фінал міг бути значно веселішим. Так там усе паскудно у героїв склалося. Нічого не поробиш - доля. Як Лесь – ні. Тому що як Подерев’янський може писати тільки Подерев’янський. А щодо мату, то у книгах Подерев’янського він органічний, на своєму, так би мовити, законному місці.

Андрей 18:05:45 Евгений Викторович, здравствуйте! Меня интересует, как Вы можете совмещать редакторскую работу и писательскую деятельность – хватает ли времени? Мне также интересно, сколько часов в сутки Вы спите и какое ваше любимое блюдо? Есть ли у вас любимый писатель, кто он и почему?

Улюблених письменників дуже багато, неможливо сказати, кого саме з них ти любиш найбільше і чому саме так сталося... Як зауважував Штірліц, запам’ятовується остання фраза – так і з книжкою, і з улюбленою стравою, і з жінкою – найбільше кохаєш того, кого кохаєш (читаєш, вживаєш) саме зараз. Але, звісно, є спогади, до яких ти завжди повертаєшся. Для мене це Кортасар і Борхес. Щодо редакторства та письменництва, то я звик думати швидко. Якщо б я не був такий лінивий, то встигав значно більше. Сплю стільки, скільки потрібно, щоб побачити сни.

Bax 21:16:44 Євгене, дещо банальне запитання: хто для Вас є авторитетом у літературі? На кого Ви рівняєтесь?

Схожим не хочу бути ні на кого, це природно для будь-якої людини. А рівняюсь... звісно, на своїх улюблених письменників. Між іншим, Артур Перес-Реверте, відомий іспанський письменник, казав, що навіть у найгіршій книзі є хоча б одне речення, варте нашої уваги. Інша річ, що життя занадто коротке, щоб ці речення відшукувати.

Bax 21:16:59 Що читаєте письменник Євген Положій?

Читаю тексти своїх журналістів, які готуються до друку в газеті. Останнім часом читаю журнал «Український тиждень», давно читаю журнали «Корреспондент» та «Футбол», багато іншої періодики, щоб не відставати від професійного життя. Там, де книжки скінчилися - у подорожах - можу читати все, що є під рукою. А так - книжки.

Дмитро Литовченко 18:25:57 Перші питання журналісту Положію, а останнє - письменнику Положію. 1. Дивився один з останніх ефірів Шустера за участю прем’єр міністра. Там журналіст Єгор Соболєв висловив думку на кшталт «усі політики, в тому числі і Тимошенко, брешуть». Звичайно, його підтримали оплесками. Але прем’єрка обурилася, почувши таку фразу без аргументації, сказавши: якщо є факти, давайте конкретно - відповім. І додала, що журналіст нечемно повів себе. Як ви вважаєте, де для журналіста знаходиться грань допустимого, межа між гострим питанням, заданим політику, та хамством. 2. Щодо історії, описаної в романі «Обрати янгола». Якби це відбувалось в сучасних умовах, ви б погодились працювати з претендентом №1 чи №2, чи декількома? 3. Чи не хотіли б ви написати книгу у формі інтерв’ю, яке ви будете брати у себе самого? Які найгостріші питання ви б задали своєму респонденту?

1. Політики, коли що їм не подобається, завжди шукають «поважну» причину, щоб не відповідати. На мій погляд, журналіст має право запитувати у політика будь-що, якщо гіпотетична відповідь може прислужити встановленню істини. Не припустимо торкатися приватного життя, родинних стосунків, якщо це не пов’язано з корупцією або такі питання не обговорені завчасно. Усе інше – будь ласка. Найскладніші питання для політиків – ті, які вимагають конкретної відповіді. На жаль, ситуація в медіа сьогодні така, що, по суті, глядач у прямому ефірі не може почути відвертої та чесної розмови з жодним політиком. А по суті сказаного Соболєвим зауважу – майже всі люди брешуть. Окрім Юлії Володимирівни, звісно, бо вона не людина, а майже свята, до того ж, прем’єр-міністр, про якого Печерський районний суд м. Києва заборонив розміщувати антирекламу в ЗМІ. Такого рівня дійсно досягали тільки канонічні святі:) 2. В сучасних умовах – ні. 3. Таку книгу уже написав Юрій Андрухович, вона називається «Таємниця». Я б нічого про себе у самого себе не запитував. Навіщо, я ж нічого про цю людину не знаю, більш того, і знати не хочу! А як вона мені не сподобається? Що тоді? Як із цим жити? Ні, хай краще інші:)

sashunia 13:16:48 Якщо читати жіночі романи або детективи по 3 грн., то сенсу буде не більше, ніж з етикеток - ось я до чого. Література має бути принаймні чимось більшим, ніж способом вбити час, чи не так?

Це кому як. Інколи від етикеток користі більше - вони інформативніші. Але ж є люди, які читають детективи і жіночі романи - хіба вони заслуговують на зневагу лише за те, що читають? Можливо, сьогодні - жіночій роман, а завтра - Маркес або Накамура. Однак, це краще, ніж тупити в кретиноскоп чи бухати кожного вечора. Насправді, починати можна з етикеток з-під шампуню, дехто і цих інструкцій не читає. Тож література повинна бути. Існувати. Вибір завжди лишається за нами. Звичка читати - це звичка думати. Так чи інакше, але думати - й ідентифікувати себе та світ. Ми всі вбиваємо час до смерті, щоб ми не робили. Але кожен шукає свій спосіб. Дуже дякую всім за увагу та запитання. Я отримав цікавий досвід спілкування. Сподіваюсь, читачі сайту - також:) До нових захоплюючих зустрічей, будьте привітними, життя прекрасне! І читайте книжки! Євген Положій, з любов´ю.