«Павло Щириця - поет винятково український. І поет винятково сучасний. Його оркестрація світу напродив багата. А ще - він поет запитань. До себе. До всіх нас. А відповіді на них - у кожного можуть бути свої», - зазначає Михайло Слабошпицький.

«Річ у тому, що Павло Щириця - поет не ретроспективний, а цілком сучасний; недарма-бо він позиціонує себе «холодноярцем, народженим у Києві»; а відтак ключовим у його книжці постає мотив не просто сили, а сучасного її виміру - я б сказав, сили як виразника культурного простору», - зауважує Іван Андрусяк.

«У віршах Павла Щириці пробивається те живе, що всоталося в плоть разом із родовою кров´ю і теплом паруючої землі - жаска автентика межичасся, коли «ярами вже дихає вакуум». Поет може дати зразки розкішного сюрреалізму, зазирнути по той бік метафори, і все це не для гри обмеженої і комфортної, а для того, щоб прорватися потаємною мовою ребелії, реконкісти, взисканого нашого рісорджименто. «Діалектом. Чи радше - арго», - висновковує Олександр Хоменко.

Книга «Місце Сили» особлива своїм підходом до творення художньої системи координат, з якої постає концепція поєднання Енергії Духу колишньої (отаманської, родової, творчої) з енергією людей ХХІ століття, яка існує на Території Братства. З неї черпає потугу Насіння Снів, яке проростає водночас звідусіль і нізвідки: з Тебе, Неба і з Нього... Виростає в Гойдалку Часу, де  вигойдується згадане і забуте, пройдене і прийдешнє, бачене і незнане і відкриває нам Таїну Шляху, який веде тебе до Місця Сили.

Премія присуджується щорічно до 11 липня - дня народження Бориса Нечерди за пошук нової поетичної мови, самобутні художні відкриття та утвердження нових напрямів в українській поезії.

Свого часу лауреатами премії імені Бориса Нечерди стали Іван Андрусяк, Юрій Буряк, Станіслав Бондаренко, Павло Вольвач, Валентина Давиденко, Сергій Жадан, Теодозія Зарівна, Анатолій Кичинський, Василь Слапчук та ін. 

Інформація: Прес-служба Ліги українських меценатів