Читачі передзамовили майже 2 тисячі примірників книжки й автор, який зараз воює в лавах ЗСУ, підписав усі, приїхавши з фронту на один день.

«Бабуся вмирати не любила» — це історія про три покоління однієї сім´ї, мешканців шахтарського селища, про людей, які намагаються жити у проміжках між війнами. Книга автобіографічна, тому що автор писав про свою родину. І водночас універсальна, бо описує події, явища, характери та долі, які дозволяють зрозуміти Донбас і людей, які там живуть. Останніми роками цей регіон, здавалося, став розділом з нашого минулого — але тепер він перетворюється на розділ з нашого майбутнього. Нам буде легше розібратися в ньому, якщо ми в нього вдивимося. 

«Книжку ”Бабуся вмирати не любила” я писав, препаруючи своє минуле і намагаючись так розібратися у своєму сьогоденні. В цьому році несподівано виявилось, що ця книга про майбутнє.

Я родом із шахтарської родини. І сьогодні Донбас, моя перша та головна батьківщина, опинився на горизонті наших планів. У донбаські міста та селища, у заводські ангари, у лісові посадки, степи, балки та терикони вдивляються наші бійці Збройних Сил, плануючи контрнаступ. З донбаської землі ми женемо російських окупантів, просуваючись вперед важко, але впевнено.

Донбас став планом на майбутнє. І люди, які населяють Донбас, вони теж стали нашим майбутнім — тим, з яким нам усім доведеться зіткнутися, коли схід країни повернеться до України. А це обов´язково станеться, я не маю сумніву. Хочете знати, хто чекає на нас там, які люди, які характери та які долі? Читайте мою книгу», — розповів Павло Белянський.

«Книжки Павла Белянського для нас дуже важливі, бо це живі, відверті, незручні тексти про життя, як воно є. І це той випадок, коли ти плачеш, смієшся, рефлексуєш, п’єш валер’янку, але не можеш відірватися від читання.  

Я вдячна Павлу за те, що довірив свої книги нам. За те, що захищає нас від ворога, залишається собою і випромінює світло посеред цієї темряви», — відзначила Юлія Орлова, генеральна директорка видавництва Vivat.

Про автора

Для когось ім’я Павла Белянського стало відоме через його блог, для інших — після перегляду фільму «Я працюю на цвинтарі», знятого за мотивами його напівавтобіографічного роману і за його ж сценарієм. Письменник має добре впізнаваний гострий в’їдливий авторський стиль. 

Павло Белянський народився на Луганщині, закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут. За своє життя встиг попрацювати охоронцем, вантажником, експедитором, журналістом, рекламістом та відкрити свою фірму з виготовлення надгробків. Видавався у незалежних видавництвах, написав понад 100 оповідань та кілька романів. Зараз воює в лавах ЗСУ.