
Re: цензії
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
- 05.02.2025|Ігор ЧорнийЯке обличчя у війни?
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Події
Оксана Радушинська: «Моє дитяче «я» — найперший рецензент»
Оксана Радушинська розповіла Валентині Січкоріз про те, чи цікаві «оцифрованим» дітям казкові персонажі, своїх улюблених літературних героїв та ставлення до власної творчості.
- Пані Оксано, Ви – авторка численних поетичних і прозових творів, пишете і для дітей, і для дорослих. Напевно, не уявляєте свого життя без літератури?
- Напевне, сучасна освічена людина взагалі не може існувати без літератури. Тобто, не тільки творити її, а й елементарно – читати. Завдяки соціальним мережам, кожен з нас може особисто спілкуватися з письменниками, котрі творять літературне сьогодення України. Отож, читаючи їхні твори, ми читаємо не абстрактно якогось автора, а людину, котра живе схожими турботами, емоціями, прагненнями. Для мене цей момент має певне особливе значення якоїсь (нехай віртуальної) близькості. А щодо власної літератури… Це – складова мого життя. Не найголовніша, але дуже вагома.
- У тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан» надрукована Ваша книга для дітей «Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі», яка здобула лауреатство конкурсу «Коронація слова». Як з’явився задум цієї книги?
- Можливо, як певний виклик самій собі… На той час я не писала «великої прози» і не знала, чи взагалі здатна провести сюжетну лінію крізь увесь роман. Але хотілося написати щось таке, що сама залюбки прочитала б у дитинстві. Попервах дуже важко «намацувала» хід дії, а згодом сюжет захопив і вже наче сам повів від розділу до розділу, від пригоди до пригоди.
- Чи багато несподіванок чекатиме на четвертокласників-близнюків, сучасних міських дітей, яких батьки, караючи за непослух, відправлять у село Русалівка у гостину до бабусі?
- Багато! Нові друзі, пошуки захованих панських скарбів, відкриття таємниць, а найголовніше – стирання межі між реальністю і казкою, між добром і злом, між цілими століттями, між людьми та істотами.
- Як гадаєте, наскільки цікавими сьогоднішній дітворі будуть такі книжкові персонажі як Русалка, Водяний цар, Домовик, що зустрінуться на сторінках книги?
- Як на мене, то навіть сучасним, дуже раціональним і «оцифрованим» дітям цікаві казкові персонажі. Надто – наші, слов’янські, до яких і належать всі перелічені істоти. Це – на рівні підсвідомості, а ще – щирої дитячої віри в казку і в її правдиве існування в житті. Саме у такій ситуації опиняються Нестор і Соломія, коли зненацька в їхнє буденне життя вклинюються міфологічні, але аж надто реалістичні ті, кого насправді ніби й не існує…
- Чи не всі міфологічні персонажі, про яких Ви розповідаєте, гадаю, будуть знайомі більшості українських дітей. А от, схоже, про Дворовика чули й не всі дорослі… Хто ж він, отой химерний персонаж?
- Назва цього кумедного чолов’яги говорить сама за себе. У такого духа вірили наші далекі пращури, вважаючи, що на кожному подвір’ї мешкає такий-собі господар-захисник. Він пильнує за порядком в господі, оберігає її від злодіїв. Ото мені й подумалося: якщо є Домовик, то має бути і Дворовик – аби вповні передати колорит українського села і зокрема обійстя бабусі Тоні.
- Чи все ж вдається героям книги віднайти так вправно захований панський скарб?
- Нехай відповідь на це питання залишиться таємницею. Адже пошуки скарбів попервах були головною спонукальною силою для близнюків і сільської дітлашні. Скажу більше – спокушають їх не лише панськими скарбами, а й багатствами середземноморських піратів. От тільки чи буде дітям добро від тих скарбів? А може, існує щось значно дорожче, ніж коштовності? Герої «Зелен-дня…» знайшли відповіді на ці запитання. Знайдуть і читачі.
- Чи чекають на маленьких читачів продовження казкових пригод у селі Русалівка?
- Наразі ні. Хоча… все може бути.
- Який із персонажів цього твору найбільше імпонує особисто Вам?
- Однозначно – русалка Олеся. Тому, що вона… неоднозначна. Русалка дуже різна за вдачею: то відсторонена і навіть жорстка, а то – ніжна, відважна, вразлива і жертвенна. Адже Олеся – головна причина перипетій, котрі трапляються з близнюками. Вона спровокувала небезпеку, вона допомагала з неї виплутатися, вона ж виявилася найбільшою загадкою сюжету. Напевне, навіть для мене, автора, вона залишилася нерозгаданою.
- Напевно, Зелені свята є справді чимсь дорогим і особливим для Вас, коли поставили їх у центр подій свого твору?
- Я б не стала так стверджувати. Кожне народне свято – особливе по-своєму. Але про дивовижі на Різдво і Новий рік написано дуже багато історій. Немало сюжетів тематично торкаються Великодня. А Зелені свята – наче обділені увагою. Тобто, я не беруся стверджувати, що геть ніхто з авторів не торкався теми Трійці у своїх творах, але в моєму особистому сприйнятті утворилася така прогалина. Хоча, якщо зовсім відверто, така часова пора була обрана не свідомо. Я не розмірковувала на кшталт: «Якого б це мені свята торкнутися в сюжеті? Що б таке народознавче описати?..» Можна сказати, що роман сам захотів сюжетно розгортатися в пору Зелених свят. А я послухалася і не пожалкувала.
- Якою, на Вашу думку, повинна бути хороша дитяча книга, яка зацікавить сучасну дитину та складе достойну конкуренцію віртуально-комп’ютерному простору?
- На жаль або на щастя, я не знаю відповіді на Ваше запитання. Єдиною підказкою для мене, як для автора, може бути чесність, щодо свого дитячого «я», коли пишу книгу. Воно – найперший рецензент. Якщо не злукавлю зі спробую «погратися» в дорослу і більше знаючу, ніж дитина, – все вдасться з текстом!
- Як вважаєте, як навчити сучасних дітей помічати казкове, чарівне у навколишньому світі?
- Вчити потрібно батьків, аби вони з пелюшок навчали своїх дітей. Чи зможе малеча любити природу, коли тато кидає недопалок у клумбу, а мама не соромиться вдарити ногою бездомне кошеня? Відповідь очевидна... Напевне, я мала б відповісти, що книги також здатні навчити бачити красу та дивовижу світу, цінувати її, примножувати?.. Так. Але це дієво виключно для тих, хто вміє мислити. А такому вмінню, в першу чергу, також навчають батьки. Щоденно. Власним прикладом.
- Нещодавно Ви отримали дипломом міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за роман «…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва!». Щиро вітаємо із почесною відзнакою! Як гадаєте, чи продемонструє цей твір Вас у новому літературному амплуа?
- Дякую за привітання! Так, цей роман геть не схожий на «Зелен-день…». Його події відбуваються у часи наших далеких пращурів. Лише за один рік – від дня весняного сонцестояння до дня весняного сонцестояння – юній Любаві належить зрости від звичайної дівчинки-знайди, котру принесла стрімка ріка, до войовниці, означеної долею на спасіння рідної землі. Протистояння чорній чаклунській силі та людській злобі, сумніви і страхи, зради і заборони, зневіра, втрати, відкриття й полон… І все це – аби об’єднати людей на боротьбу із завойовниками рідної землі, знайти свій рід і пізнати кохання. Події роману «…Коли сонце було сто зрячим. Амулет волхва» відбуваються у прадавні часи і під попелом століть вже й не розібрати, що з того могло відбуватися насправді, а чого ніколи б не сталося, лише тоненька ниточка народних традицій та звичаїв, вплетена у сюжетну канву, веде читача до першоджерел і нагадує про щось кревне.
- Чи вже вирішили, де публікуватимете новий твір?
- Ще ні.
- Це вже не перша Ваша нагорода відомого конкурсу. Як почуваєтеся, тримаючи у руках третю відзнаку «Коронації слова»?
- Емоції від перемоги в «Коронації слова» не стають більш бляклими, незалежно від того – перша вона чи вже третя. Цей конкурс, навіть втілюючись у реальність, продовжує залишатися мрією. Я ж можу стверджувати, що саме після першої перемоги в «Коронації» почала ідентифікувати себе як письменницю.
- Як вважаєте, у чому таємниця Вашого безперечного літературного успіху?
- Наразі ще не сприймаю себе як успішного літератора. Я на шляху до цього і щиро прагну такої мети. Отож, немає такої таємниці. Є дорога і праця.
- Ви працюєте журналісткою, чим, впродовж стількох років клопіткої праці, Вас все ще приваблює ця сфера життя?
- Журналістика, як і література надає можливість і засоби змінювати світ. Література вправляється у цьому повільніше, журналістика має більш блискавичну дію. Та в обох випадках це – відповідальність. Я журналіст на стільки ж, на скільки і письменниця, отож почуваюся однаково комфортно в обох іпостасях.
- Що вважаєте головним для роботи журналіста сьогодні? Яку роль відводите журналісту в такий нелегкий для України час?
- Ми живемо в такий час, коли кожен з нас, незалежно від професії, може вплинути на зміни в державі, в суспільному устрої, а головне – в головах співвітчизників. Єдина умова – потрібно діяти, а не безкінечно розмірковувати про те, як діяти!
Коментарі
Останні події
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку