Його творчий доробок уже експонувався на більше 50 художніх виставкахв Україні та за кордоном. Він є автором сотень живописних творів. Зокрема серій: «Стежками Т. Шевченка», «Пращури»та «Козацькими стежками», що виникли внаслідок його подорожей по Україні та Казахстані. Найвідоміші твори «Нічне сяйво на Шевченківській кручі», «Між Сяном і Доном», «Подорожні», «Фрески Холодного яру»,«Літописець», «Старі верби», «У храмі», «На козацькій чайці», «Відпочинок», «Схід сонця в Карпатах і квіти», «Воля», «Ностальгія», «Думи мої», «Нічне світло на чужині», «Меч пращурів», «Манґишлацький сад», «Зустріч Великодня в Україні».

Ігор Гавришкевич ‑ живописець, громадський діяч, педагог, заслужений діяч мистецтв України (з 2005 р.). Народився 13 березня 1955 року у селі Липовець на Львівщині. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Працював директором музею «Личаківський цвинтар». Зробив вагомий внесок у впорядкування та художнє оформлення пам’ятників та місць поховань низки відомих українських діячів. Співавтор відбудови меморіалу воїнам УГА та поля почеснихпоховань, оновлених алей. Сприяв відтворенню архітектурногообразу Польськихвійськовихпоховань 1918–20-х рр. на Личаківськомуцвинтарі. Співавтор книжки«Личаківський некрополь» (2003).

З 2005 р. на посаді доцента кафедри академічного живопису ЛНАМ України. Його творчість базується на стилізованих образах та відкритих кольорових рішеннях, що поєднують традиції українського народного мистецтва та сучасні тенденції у малярстві. 

Ігор Гавришкевич відомий представник львівської художньої школи. Його полотна нагадують фрески або вітражне скло. Кольори фарб художник обирає виразно-свіжі, ніби щоразу оголює перед світом свою душу. І постає душа-картина багатогранною перлиною, і чується в ній дух українця, і висвітлює яскравими барвами стежку до храму Совісті. Адже художні образи Ігоря Гавришкевича дивляться на вас очима коханої жінки, козака, подорожніх; простягають руки-крила, квіти-віття – картини зачасто служать родинними оберегами. 

Любов митця до образотворчості вочевидь від його батьків, які були на всі руки майстрами. У багатодітній родині, де, окрім Ігоря Степановича, було ще троє хлопчиків і п’ятеро дівчаток, батько міг власними руками і хату звести, і коня підкувати, і піч змайструвати, і меблі зробити. Матінка ж – вишивала. І рушники, і обруси, і фелони. Священники у неї замовляли вишитий церковний одяг, а за її узорами вже інші майстрині вишивали рушники тощо. Свої перші малюнки маленький Ігор створив, допомагаючи матері виконувати замовлення.

З тих пір не перестає бити творче джерело художника. Його картини впізнавані. Хто хоч раз побачив полотна Ігоря Гавришкевича, той запам’ятає назавжди і носитиме їх у серці. Багато доробків митця розлетілися по світу і прикрашають поважні установи і оселі відомих людей.

Пан Ігор завжди почувався патріотом своєї держави, бо так був вихований. Саме мати, яка ще до війни (ХХ ст.) була активісткою «Просвіти», зуміла прищепити синові любов до історії. Тому його громадська і політична діяльність завжди була підкріплена глибокими знаннями історії України, що прочитуються в усіх картинах художника.

З перших років горбачовської перебудови Ігор Гавришкевич бравактивну участь у національно-відроджувальних процесах. У 1987 році вони разом з Орестом Шейкою, Левком Захарчишиним, Тарасом Стецьківим, Андрієм Квятковським, Дзвінкою Мамчур та іншими членами «Товариства Лева»взялися впорядковувати могили українських видатних діячів ‑Франка, Барвінського, Крушельницької, Огоновського, Крип’якевича та інших. 

Уже в часи незалежності, а це 16 років поспіль, Ігор Гавришкевич був директором Личаківского цвинтаря. За його каденції кладовище впорядкували якнайкраще, і воно стало своєрідним музеєм під відкритим небом, про що художник створив документальний фільм.

Завдяки «Товариству Лева», в якому орудував Ігор Гавришкевич, у Львовів Шевченківському гаї на Великодні свята молодь відтворювала гаївки, вертепи. Доволі часто заходи, ініційовані Товариством Лева, набирали політичного характеру. Так було і з виступом львівського вертепу в київському палаці «Україна», коли нецензуровану колядку «Син Божий народився» завдяки прямій теле- і радіотрансляції вперше почули в різних куточках України. 

Свого часу художник сприяв організації акцій на підтримку яворівської народної дерев’яної іграшки та гаварецької кераміки. Нині Ігор Гавришкевич викладач Львівської академії мистецтв.

В 2014-2015 роках він віддав на аукціони ряд своїх творів, а виручені кошти ‑310 тисяч 800 гривень ‑ було передано на допомогу воїнам АТО, а також на будівництво у Львові пам’ятників митрополиту А.Шептицькому та автору музики Державного гімну України Михайлу Вербицькому.