Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.

Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.

Хтозна – можливо, саме завдяки цим книжкам я і сама тепер пишу та неприховано захоплююсь чудовими ілюстраціями. А хто їх створив? Соромно – донедавна не змогла б назвати і п’яти сучасних українських ілюстраторів. А їх же так багато, талановитих, працьовитих і неповторних. Про них не так часто пишуть і ще більше не говорять. А вони ж працюють, живуть і творять поруч із нами.

І от – аби хоч якось дослідити цю тему, я вирушила на їхні пошуки – пішки і возом, інтернетом і стежками, які протоптали друзі. Тих, кого знайшла особисто, розпитала про життя і творчість, із багатьма заприятелювала, а про інших знайшла інформацію у світовій павутині.

Знаю, що десь зовсім поруч є інші талановиті ілюстратори, але поки що я з ними не знайома. Та прийде час, і вони також стануть моїми приятелями. Якщо не реальними, то бодай віртуальними. І я вам про них розкажу.

Оксана Кришталева, керівник літературно-журналістської студії «На горищі»

Світлана Балух – художниця з Івано-Франківська. Ілюструє дитячі видання, найбільше любить казки і святочні тексти. Має ілюстрації для видавництв «Братське», «Свічадо», «Смолоскип», дитячих журналів  «Ангелятко», «Крилаті», «Пізнайко» від 2 до 6, «Мамине сонечко» від 2 до 5, «Зернятко». Крім того займається малярством і ткацтвом.

– Якими були Ваші перші ілюстрації? Хто їх замовив? Як їх сприйняли?

– Мої перші ілюстрації з`явились 2009 року до «Весняної книжки» видавництва «Братське» (Київ), яке теж тоді робило перші кроки у видавничій справі. Зараз усі до одної переробила б (усміхається).

– Які ілюстрації у Вас переважають – до дитячих чи дорослих текстів і чому? (Які тексти цікавіше і приємніше ілюструвати чи це не має значення)?

– Дитячі мені ближчі і цікавіші. Можливо тому, що сама інколи почуваюся не такою вже й дорослою :). Хоча важливо, які образи текст викликає, яке враження справляє на мене особисто, чи можу я доповнити його візуально, а для якого віку він призначений – другорядне.

– Які тексти Ви б відмовились ілюструвати і з яких причин?

– Не пригадую рукописів, які б дисонували з моїми моральними принципами так, щоб я навідріз відмовилася з ними працювати.  Але часом трапляються просто «не мої» тексти, які ніяк не складаються в цілісну картинку, і це зовсім не означає, що вони погані – просто для іншого художника.

– Про оригінали і копії – чи повинні оригінали ілюстрацій залишатись у художника, навіть якщо вони виконані для конкретного замовника і конкретних текстів? І чому?

– Думаю, це питання конкретних домовленостей між художником і видавцем… Особисто я намагаюся зберегти оригінали, це не обмежує їхнє життя виключно друкованим тиражем, дає можливість показати їх десь на виставках ілюстрацій тощо.

– Чи легко (а також чи цікаво, почесно, корисно і приємно) бути успішним ілюстратором в Україні? Як саме?

– Я не впевнена, чи можу сформулювати для себе, що значить бути успішним ілюстратором… Якщо любиш свою роботу, маєш можливість себе реалізовувати, твої малюнки впізнають і книжки з ними купують, то це безперечно приємно,  почесно і надзвичайно надихає.