Зрозуміло, що зароджується картина в голові художника, він її творець і автор. У когось це відбувається з муками творчості, у когось - легко. Хтось пише довго, прискіпливо, висуваючи високі вимоги до свого творіння, залишаючись часто невдоволеним результатом, переписуючи його багато разів. А інші швидко і натхненно малюють свої твори, міняючи полотна і фарби. 

Що ж далі? Твір народжений, створений і посів своє місце в глибинах художньої майстерні. Але щоб вдихнути в твір повноцінне життя, його повинен побачити глядач. Для цього і існують центри сучасної культури - галереї, своєрідні посередники між художником і глядачем.

У галереях формується ринок живопису, ціна, вивчається попит на той або інший жанр мистецтва, картини отримують публічне визнання. Без правильно збудованого галерейного бізнесу немає ринку витворів мистецтва. Скорочений шлях з майстерні художника в приватну колекцію втрачає дуже важливий компонент для картини -публічність. І без такого важливого учасника художнього ринку як галерея більш за всіх втрачає, як не дивно, художник. Хоча часто-густо художники цього не хочуть визнавати. Але ж якщо немає публічності, немає стійкого попиту на дане мистецтво, немає і зростання ціни картини. Кожен, якщо можна так сказати, «вариться у власному соку».

Займатися ж власним «розкручуванням» художник не може, оскільки у хорошого художника на це просто не вистачить часу (а поганих Художників, як відомо, не буває). Що ж робити сьогодні, коли ринку живопису в Україні немає, або він знаходиться в жалюгідному стані? На це питання кожна із сторін, напевно, має  відповідь. Щоправда, як правило, художник має свою відповідь, галерея - свою, а глядач (споживач, покупець) - свою.

На мій погляд, сьогодні в Україні важливу роль повинна відігравати держава. В тому сенсі, що вона (держава) не повинна заважати вільному розвитку відносин на ринку сучасних мистецтв (не антикваріату), звільнивши учасників цього ринку від податків, заохочуючи тим самим його розвиток. І тоді відкриватимуться (а не зачинятимуться) нові сучасні галереї, пропагуючи українське мистецтво як в Україні, так і за її межами. Що ж до ринку антикваріату, то це зовсім інша тема, яка потребує особливої уваги.