А як же бути з традиційним мистецтвом.  Невже воно не актуальне?       Невже сьогодні люди не захоплюються творами Веласкеса і Да Вінчі, Ренуара і Моне, Сурікова й Сєрова, Яблонської, Оссовського, Шишка й Столяренка. Скільки існує образотворче мистецтво, стільки і точаться суперечки стосовно того, яким воно має бути - зрозумілим для широкої публіки або служити винятково обраним? І чим є альтернативне або як його ще люблять називати - концептуальне мистецтво?

Художники, що проголосили концептуальність своєї творчості, працюють для обраних, неначе не помічаючи глядача. Їх творчість вимагає обов´язкового пояснення, оскільки воно начебто «несе особливий сенс». Вони працюють винятково для себе, для самовираження, підводячи під свої творіння певну філософію. Філософію мистецтва для обраних, що має особливий шлях розвитку, без архаїчних понять про школу. У їхніх творах відсутній мотив. У їхніх творіннях відсутній жанр. Вони існують за власною, зрозумілою тільки авторові концепцією.

Тут хотілося б навести слова видатного польського режисера Анджея Вайди: «Фільм для обраних - безглуздість. Це провал. Це катастрофа». Ну та гаразд, не вдаватимемося до філософії альтернативного мистецтва. Нехай кожен художник працює так, як вважає за потрібне. Але хотілося б заперечити проти розповсюдженої думки про неактуальність традиційного реалістичного живопису.  Сотні художників осягають основи образотворчого мистецтва, відточують малюнок, б´ються над  композицією і кольором, намагаючись осягнути колірну гармонію природи. Експериментують. Але їх експеримент - це не милування собою, а художній пошук.

Ось уже майже 100 років ідуть розмови про те, що світ вимагає чогось нового в образотворчому мистецтві. Що реалізм з усіма його відгалуженнями - від класичного до імпресіонізму - залишився у минулому. Але життя показує зовсім іншу картину. Продаж творів традиційного живопису (як також сучасного) на українських аукціонах становить близько 90%.  Тобто до сьогоднішнього дня реалістичний живопис і є НАЙАКТУАЛЬНІШИМ...