28 липня цього року багатьма ЗМІ поширені відомості про брифінг віце-прем’єр-міністра України Олександра Сича, під час якого він повідомив про намір уряду обмежити імпорт книжкової продукції з Російської Федерації шляхом запровадження режиму її ліцензування та квотування. Ця ініціатива обґрунтовується, по суті, двома основними міркуваннями: 

1) розширенням можливостей для вітчизняної книговидавничої продукції, яка начебто потерпає від засилля російських книг на ринку України (тобто як механізм стимулювання розвитку національного книговидання);

2) необхідністю обмеження шкідливого ідеологічного впливу країни, яка проводить політику дестабілізації ситуації в Україні (тобто як механізм гарантування національної безпеки). Крім того, багатьма коментаторами цієї пропозиції вона розглядається як можлива санкція проти Росії за її дії по відношенню до України.

Однак, треба усвідомлювати, що ці абсолютно зрозумілі цілі мають реалізовуватись виключно в рамках дотримання Україною чинних міжнародних норм, які складають невід’ємну частину української правової системи. У цьому зв’язку слід звернути увагу на наступне:

Стаття 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає можливість застосування Україною заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань, включаючи такі можливі заходи, як  застосування повної або часткової заборони (ембарго) на торгівлю, запровадження режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій, встановлення квот та ін.  Росія вже дала багато приводів для заходів відповідно до цієї статті.

Однак вказана стаття містить важливе положення: «У разі якщо Україна та митний союз або економічне угруповання, які застосували щодо України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами тієї самої міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюються відповідно до правил і процедур такої організації».

Оскільки і Україна, і Російська Федерація є членами Світової організації торгівлі (СОТ), вони зобов’язані врегульовувати свої проблеми і суперечки, пов’язані з торгівлею в рамках норм та процедур СОТ.

Норми СОТ, а саме статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 р. (ГАТТ 1947), виходять із правила загального скасування  кількісних обмежень (стаття XI), а отже – незастосування таких торгівельних інструментів, як ліцензування та квотування. Звичайно, ГАТТ 1947 передбачає певні виключення із цього загального правила. Так, стаття IV містить спеціальні положення щодо кінематографічних фільмів, що, зокрема, передбачає існування т.зв. демонстраційних   квот, які   можуть   вимагати   демонстрації кінематографічних фільмів національного походження протягом певної мінімальної   частки   всього   обсягу  екранного  часу. Але подібні механізми для захисту національних книговидавців в угодах СОТ не передбачені.

В аспекті правил захисту внутрішнього ринку сфера книговидання підпорядковується загальним правилам стосовно застосування таких регулюючих механізмів, як антидемпінгові мита (у випадках реалізації товару за ціною нижче нормальної ринкової ціни), компенсаційні мита (у випадку неправомірного субсидування експорту іноземною країною) та захисні заходи (у випадку завдання збільшеним імпортом істотної шкоди вітчизняним виробникам). Такі заходи можуть  бути введені в дію виключно на тимчасовій основі у регламентованому угодами СОТ порядку і потребують ретельного обґрунтування і попередніх консультацій з торговельними партнерами. Всі необхідні для цього регламенти та процедури вже впроваджені в українському законодавстві, адаптованому до вимог норм СОТ. При цьому кількісні обмеження імпорту можуть застосовуватися лише в рамках механізму захисних заходів.

Особливо слід зауважити, що стаття XIII ГАТТ 1947 передбачає недискримінаційне застосування кількісних обмежень у разі їх введення. Тобто, Російська Федерація, як член СОТ, не може стати об’єктом вибіркових обмежень імпорту книг, оскільки це буде прямим порушенням вказаної угоди.

Норми СОТ, однак, визнають право кожного її учасника застосовувати винятки у торговельному режимі з міркувань безпеки (стаття XXI ГАТТ 1947). Ця стаття вказує на те, що ніщо в ній не повинно тлумачитися як перешкода будь-якій  стороні  у здійсненні «будь-яких
дій,  які вона вважає необхідними для захисту  суттєвих  інтересів
своєї безпеки,

     (i) що стосуються розщеплюваних матеріалів чи  матеріалів,  з
яких вони виробляються;

     (ii) що стосуються торгівлі зброєю, боєприпасами та знаряддям
для  ведення  війни,  а  також  такої  торгівлі іншими товарами та
матеріалами,  яка  прямо  чи  опосередковано  ведеться   з   метою
забезпечення військових утворень;

     (iii) що вживаються  під  час  війни  чи  інших  надзвичайних
обставин у міжнародних відносинах».

У цьому контексті держави світу можуть сьогодні вживати односторонні обмежувальні заходи щодо Російської Федерації стосовно тих видів поставок, які потрапляють під вищенаведені критерії.

Очевидно, однак, що книговидавнича продукція не може у повному обсязі бути віднесена до категорії товарів, що спричиняють або сприяють поглибленню  «надзвичайних обставин у міжнародних відносинах». До таких можуть бути віднесені лише окремі видання, які містять відповідний контент, який провокує, заохочує, пропагує чи якимось іншим чином сприяє сепаратизму, тероризму, територіальному експансіонізму або поширює ідеї, заборонені міжнародними нормами та законами України. Але для таких випадків було б абсурдним застосовувати механізми ліцензування чи квотування, адже має діяти режим повної заборони, який має застосовуватися на кордоні під час митного оформлення. Для запровадження таких заборон абсолютно не потрібні нові нормативні акти.

Україна є також учасницею Договору про вільну торгівлю СНД від 18 жовтня 2010 року, який включає статтю 3 «Відміна кількісних обмежень у взаємній торгівлі». Ця стаття, зокрема, передбачає, що країна, яка встановлює кількісні обмеження, повинна заздалегідь інформувати інші Сторони про причини встановлення, форми та можливі терміни застосування згаданих обмежень з обґрунтуванням таких дій. Причому запровадженню таких заходів мають передувати консультації Сторін, які при виборі заходів повинні надавати пріоритет тим з них, які справляють найменший негативний вплив на торгівлю. Зрозуміло, що порушення цих норм Україною може бути використане Російською Федерацією як виправдання для застосування відносно України заходів, що обмежують український експорт до Росії.

Таким чином, можна констатувати, що оголошена ініціатива Кабінету Міністрів України, хоча вона й не втілена поки що у конкретному проекті законодавчого акту, містить у собі ризик порушення Україною норм СОТ та положень Договору про вільну торгівлю СНД. Обмеження у цій сфері бажано застосовувати виключно на основі однозначного встановлення фактів того, що в поширюваних на території України публікаціях містяться положення, заборонені законами України, у тому числі (але не обмежуючись цим) щодо заохочення сепаратизму, експансіонізму (порушення територіальної цілісності держав) та підтримки тероризму. І заходами у таких випадках мають ставати не квоти і ліцензії, а повна заборона відповідних видань.

P.S. Буквоїд готовий надати місце для висловлення своїх думок відносно цієї ініціативи будь-яким учасникам книжкового ринку.