Локації: філармонія та 7 інших «прихистків» письменників

На прес-конференції з нагоди відкриття фестивалю організатори зізналися, що під час піврічної підготовки чимало проблем мали якраз із розміщенням, вагаючись між кінотеатром «Україна», палацом «Дружба народів» та філармонією. Вибрали останню і досить вдало розмістили на першому поверсі книжковий ярмарок, а на другому – дві локації для презентацій та лекторіїв, численних майстер-класів. Батьки могли лишити дітей у спеціальній дитячій зоні, де їх розважали аніматори.

На вході відвідувачів зустрічали волонтери в фіолетових капелюшках, роздаючи програмки, на право й наліво «манили» стелажі з продукцією українських видавництв, стіни прикрашали інсталяції з книжок, а в кутках затишно «причаїлися» крісла та книжкові столики з лампами. Над усім цим літали журавлики у вигляді оригамі. Звісно, теж зі сторінок книг.

Вхід на фестиваль був вільний. Усі майстер-класи – безкоштовні. Щогодини між покупцями розігрували «подарункові» книги.

Окрім основної, фестиваль мав ще 7 додаткових локацій. В обласній дитячій бібліотеці найменші учасники дійства «подорожували у казку». В бібліотеці імені Лесі Українки презентували книгу черкащанина Валерія Макєєва «100 днів полону, або позивний 911», проект «Майдан. Усна історія» Інституту національної пам’яті, «Шевченкіану» видавництва «Брама-Україна», ілюстровані кобзарики та листування Тараса Шевченка.

Бібліотека імені Василя Симоненка запросила шанувальників поезії на «сутінкові читання». Насолодитися віршами луганського пародиста Івана Дубініна та «місцевих» Олексія Юріна і Анни Григорович зібралася повна зала слухачів. Довелося навіть доносити стільці. Такий же аншлаг був на зустрічі з мандрівником, блогером, автором книги «Формула продуктивності», офіційним гривневим мільйонером Орестом Зубом. Маленьке приміщення театр-студії «PROtest» не змогло вмістити в себе усіх охочих. Люди стояли в коридорі, щоб хоч одним оком глянути на презентацію того, хто подорожує і заробляє одночасно.

У книжковому магазині «Буквиця» відбулася презентація «Для кого існують наші міста?» від журналу соціальної критики «Спільне»  та книги «Наш Крим. Неросійські історії Українського півострова» від Інституту національної пам’яті. У кафе «Фабрика кави» дискутували на тему українського фентезі з представниками видавництва «Світ фентезі». А в барі «Гараж» слухали авторські читання вічного студента Києво-Могилянської академії, тусовочно-революційного поета-некрокомуніста Вано Крюґера.

Слід відзначити, що більшість локацій розміщувалися або через дорогу, або в 5-10-хвилинній пішій ході від філармонії. Це значно спростило життя і письменникам, які мали «розкидані» презентації, прес-конференції та майстер-класи, і відвідувачам, що прагнули потрапити на якнайбільшу кількість заходів.

Паралельно з фестивалем відбувався «літературний марафон» у прес-центрі газети «Нова Доба». У перші два дні фестивалю журналісти мали можливість поспілкуватися з більшістю хедлайнерів в форматі 30-хвилинних прес-конференцій.

Учасники: відомі літератори та нові імена з Черкас

«Зазвичай регіональні фестивалі фокусуються на місцевих письменниках, ми ж, навпаки, намагалися привезти у Черкаси якомога більше літераторів з інших регіонів», –  розповіла організаторка «Chebookfest» Людмила Фіть.  – Є у нас видавці і письменники з Києва, Мукачева, Чернівців, Тернополя, з одного лише Львова приїхало 40 осіб!».

Найяскравішими подіями фестивалю стали  зустрічі зі знаними в Україні прозаїками: Василем Шклярем, братами Капрановими, Олександром Михедом, Дарою Корній, Леонідом  Кононовичем, Ірен Роздобудько, Мирославом Дочинцем та драматургом Лесем Подерв’янський.

Роздобудько, яка презентувала книгу «Тут і зараз», поїхала з Черкас не з пустими руками. ГО «Книжковий маестро» нагородила письменницю премією «ЧеЧитка». Протягом півроку 500 містян читали книги та залишали відгуки. Серед 9 запропонованих, книга Роздобудько була визнана найкращою.

Один із найвідоміших письменників України Василь Шкляр привіз у Черкаси новий роман «Троща», але… лише на флешці. Роман про бандерівське підпілля 1943 року та боротьбу без надії на перемогу письменник пообіцяв підготувати до Львівського форуму. А на рідній Черкащині (Шкляр народився на Лисянщині, а дитинство провів на Звенигородщині) письменник говорив про бестселер «Чорний Ворон», Майдан, циклічність історії та письменницьку інтуїцію:

«Новий роман отримав назву від слова, яким на західній Україні називають очерет. Там, у плавнях, якраз і ховалися вояки ОУН-УПА. Воювали уже без надії на перемогу, лише за ідею. Точно так само, як і в «Чорному Вороні» козаки, що переховувалися у Холодному Ярі. Мені хотілося розкрити цю тему, розповісти, що підпілля було й у нас, і навіть більше, бандерівці скопіювали й прийоми боротьби, і тактику, і навіть «псевдо» собі брали аналогічні. Вони ж-бо виховалися на книзі Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр» ,  –  зазначив Шкляр.

На книжковому форумі черкащани мали можливість придбати не лише «Чорного Ворона», «Отамана Марусю», «Ключ», «Кров кажана», а й перевидання одного з перших романів Шкляра «Тінь сови». Нині цю найменш «криваву» книгу автора планують перекласти німецькою мовою.

Журналіст, перекладач та видавець Міла Іванцова відзначила як високий рівень черкаського книжкового фестивалю, так і різноманіття сучасної літератури. Проблема – лише у фінансовій підтримці держави та меценатів, якої не вистачає ні авторам, ні видавцям.

«Навіть у нашому невеликому видавництві «Світ фентезі», яке існує всього рік, уже видавалися збірки оповідань, тревел-романи, оповідання. Ми почали спеціалізуватися на цьому жанрі, бо насправді мало видавництв хочуть за нього братися, а кількість авторів невпинно росте. Тільки на цьогорічній «Коронації слова» свої роботи подавали більше ніж 30 письменників і деякі з них – дуже талановиті. Лише наше видавництво зараз готує до друку три книги, що відкривають нові імена: «Нова людина» Наталки Ліщинської (Україна через 100 років), «Вовковиця» Марини Смагіної (Карпатське фентезі) та «Хроніки туманної Трої» Олега Полякова (фентезі про Київську Троєщину)» ,   –  розповіла про плани видавництва пані Іванцова.

Разом з Іванцовою на фестиваль завітала і її дочка Галина Ів — дипломант конкурсу «Коронація Слова 2014» у номінації найкращий міжнародний роман за книгу «Поверни мене в Японію».

Японську тему також розкривали під час презентації книги казок Кендзі Міядзава «Ресторан, де виконують побажання».

Про полохливих читачів, Львівську браму та відповіді між рядками говорила у Черкасах письменниця Дара Корній.

Письменниця розповіла, як 9 місяців збирала матеріали для чотирьох частин роману «Зворотній бік», використовуючи довідники із заклинань і проклять, та попросила читачів не повторювати ритуали та не шукати у Львові «браму переходу», бо всі обряди й локації у книзі змінені. А ще побажала черкащанам проводити фестивалі щорічно, щоб львів’яни та кияни приїжджали переймати досвід.

«Ми були на подібних заходах у Херсоні, Запоріжжі, Краматорську, і ніде не бачили такої хорошої організації та теплої зустрічі» ,  –  зауважила Корній.

Свої люди: черкаський журналіст Назарій Вівчарик з книгою «П’ятеро як один»

Черкаські автори на фестивалі були представлені письменницями Наталією Лапіною та Світланою Горбань (зустрічі з авторами та майстер-клас «Перші кроки прозаїка»), Тетяною Брукс (видала перші книги на Алясці, повернувшись в Черкаси, започаткувала літературний проект Чер.net.k@) та письменником початківцем Назарієм Вівчариком (більш відомим в Черкасах, як журналіст інтернет-видання «Прочерк»).

Зокрема, на фестивалі Назарій Вівчарик презентував свій перший роман «П’ятеро як один» про справжню чоловічу дружбу, війну і Черкаси.

«Коли я писав цей роман, мені хотілося, щоб читачі з нього запам’ятали побільше деталей про Черкаси, щоб мали з чим асоціювати це місто. Роман – це, звісно, художня вигадка, але багато героїв взято «з життя», частково списано з героїв моїх журналістських матеріалів, деякі друзі, прочитавши його, впізнавали там навіть себе», –  розповів Вівчарик.

Щоб не забули: книги про Майдан, АТО і тоталітаризм

Сегмент документалістики був представлений виданнями Інституту національної пам’яті: «1930. УСРР. Повстання» Володимира Тиліщака, «За лаштунками Волині-43» Володимира В’ятровича, збірками «Щоб не забули. Пам’ять про тоталітаризм в Європі» та «Майдан від першої особи: Мистецтво на барикадах».

«Через місяць після завершення Революції Гідності ми почали збирати відеоінтерв’ю з учасниками тих подій в усіх областях, частково в цьому допомагали облдержадміністрації. Зараз зібрано вже 1000 таких записів, що ляжуть в основу нової книги на 25 розділів – про Майдан у кожній області. Також ми зараз збираємо розповіді бійців про українсько-російську війну. Це набагато складніше, бо більшість відомостей під грифом «секретно», але в першу чергу це потрібно самим бійцям. Це не лише новітня історія, а й своєрідна психотерапія для учасників АТО. У результаті запису спогадів вони розуміють, що їх подвиг потрібний і важливий» ,  –  прокоментував голова Інституту національної пам’яті, публіцист, історик Володимир В’ятрович.

В’ятрович також готує новий проект, присвячений століттю української революції 1919-1921 років – геосистему, яка розповідатиме про знакові події, що сталися в тій чи іншій локації. Пізніше з допомогою геосистеми прокладуть туристичні маршрути та встановлять пам’ятні знаки.

Відвідувачі: все місто

На фестивалі й справді було дуже людно.  В перший день відвідувачі почали «ломитися» в філармонію ще за дві години до офіційного відкриття, тож видавцям доводилося одночасно розкладати книги та спілкуватися з потенційними покупцями. Організатори чекали 5 тисяч гостей, а прийшло 7 на основну локацію і ще кілька тисяч на усі інші Тобто очікуваний результат було перевищено майже вдвоє. До середини дня стало зрозуміло, що приміщення явно замале для такої кількості людей: на майстер-класи вишиковувалися черги, на лекціях і презентаціях не було де «яблуку впасти». Організатори пояснюють такий наплив «спраглістю» жителів 280-тисячного міста до подібних культурних подій. Особливо цей «вакуум» почав відчуватися в останні півтора року, відколи згорів обласний музично-драматичний театр.

«Нам дуже допомагали з усіх сторін,  – говорить організаторка фестивалю пані Фіть . – Дзвонили, пропонували вислати афіші «Новою поштою» за гроші отримувача, щоб їх розклеїти. Волонтери, друзі, друзів друзів допомагали з декором філармонії, транспортом, поширенням інформації про захід та рекламою. Зрештою, ми вивезли половину Черкаського національного університету в філармонію, щоб створити це свято. Деякі знайомі при зустрічі говорили мені, нарешті можна буде піти й витратити на книжки 2 тисячі гривень».

Автор особисто зустрічала знайомих, які приїхали з районних центрів за десятки кілометрів, щоб купити ту чи іншу рідкісну книгу. Отже, на книжкові фестивалі у Черкасах є попит. А значить – буде і пропозиція.

.

Реалізувати вдалося не все, але це тільки початок

.

Організатори розповідають, що зважаючи на те, що вхід на фестиваль та всі майстер-класи були безкоштовними для містян – ніхто на ньому не заробив. Навіть навпаки – вкладали свої сили, час і гроші – на розклеювання афіш, роздачу флаєрів, телефонні дзвінки, поїздки, відпрошувалися з роботи.

«Звісно, ми дуже вдячні міському голові та черкаським підприємцям Віктору Євпаку та Віктору Полозову, які нас підтримали, без них це свято взагалі було б неможливим. Але через брак фінансування не приїхали білоруський письменник Андрій Хаданович та харків’янин Сергій Жадан, бо ми не змогли оплатити їм дорогу й гонорар. Забракло і дитячих письменників – більшість була в Херсоні, де у ті ж дні відбувався тематичний дитячий фестиваль. Ми запрошували, але в Херсоні усім оплатили дорогу, проживання і харчування, тож конкуренція виявилася нерівною. Щодо наступних фестивалів, можу сказати, що вони будуть за наявності спонсорів. Деяким письменникам ми відмовили, бо вони звернулися в останні дні. Ми знали, що вони не встигнуть підготуватися і пропрацювати програму виступів на належному рівні. Щодо розширення кола черкаських письменників надалі, ми готові це робити, але лише за умови, що вони працюватимуть над собою та своїми презентаціями. Бо фестиваль не може перетворитися на провінційну «виставку народної творчості»,  – зазначила пані Фіть.

Як повідомлялось, «Рейтинг критика» назвав найкращі дитячі та підліткові книжки 2016 року, серед яких також опинилась книга «Шалахмонеси» Григорія Фальковича. Тим часом за версією порталу «ЛітАкцент» перемогу у 2016 році здобули Сергій Жадан «Тамплієри», Тарас Антипович «Помирана» та інші. Роман Тані Малярчук «Забуття» отримав «Золоту бульку», хоч напередодні отримав премію «Книга року ВВС-2016». Нагадаємо, «Книжка року 2014» назвала 66 переможців.

Ірина Семенова