
Re: цензії
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Софія Андрухович: «Фільм не передасть те, що хотів показати Ішіґуро»
Неймовірно щемливу книгу Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене», яка вийшла українською у ВСЛ, презентували у кав`ярні «Дзиґа» письменниця Софія Андрухович, яка працювала над перекладом видання, ілюстратори Назар Гайдучик та Оксана Йориш, які оформили книгу. Модерував розмову Вахтанґ Кебуладзе.
Софія Андрухович розповіла про те, як твір Кадзуо Ішіґуро з`явився українською. Перекладач зазначила, що розглядали відомий роман автора «Залишок дня», але врешті зупинились на «Не відпускай мене». «Мене завжди захоплювала манера Ішіґуро вибудовувати цілий світ з дрібних нюансів. Тобто речі, які дуже важко вербалізувати, він показує так, що читач їх відчуває. Ми з видавцями вирішили зупинитися на цій книзі, бо роман отримав більшу кількість відгуків серед читачів», - говорила Софія.
Вахтанґ Кебуладзе зізнався: те, що Ішіґуро пише від імені дівчинки/жінки, його вразило. «Тут для мене важливе перевтілення автора, бо він чоловік і пише від імені жінки, - зазначив модератор. – Я, як автор, пишу лише від імені чоловіка. Жіночий голос від чоловічої руки – це захоплює з перших сторінок».
«Кадзуо вміє робити так, що ми потрапляємо у середину іншої людини, починаємо рефлексувати з нею, на своїй шкірі відчувати все, що з нею відбувається», - додала Софія Андрухович. Вона також розповіла, що їй подобалось перекладати книгу. «Мені це не було складно, навпаки, дуже комфортно і легко. Я відразу відчула близькість до героїні, хоча це людина зовсім іншої культури, це взагалі ситуація, якої не існує насправді. Але автор робить так, що читач абсолютно вірить в неї, він бачить стіни і тріщини на них, відчуває запах постелі, відчуває ці дитячі переживання героїв».


На думку Софії, цей роман читачі можуть сприймати по різному, але для неї він є повчальним і доводить, що як би погано не було – це не найгірше, що може статися. «Історія дає можливість порівняти своє життя з життями героїв. Коли здається, що ми ведемо якесь жахливе існування і все так несправедливо і тупо, то насправді персонажі роману «Не відпускай мене» ведуть життя значно складніше і жахливіше. Але вони захоплюють тим, що вміють якимось чином приймати цю долю. Хтось може обурюватись, чому вони не протестують проти такого існування, а хтось може взяти з цього для себе урок», - міркувала перекладачка.

Учасники презентації окремо торкнулися і художнього оформлення книги. Розповіли про нього ілюстратори видання – Назар Гайдучик та Оксана Йориш. «Під час роботи над цією книгою ключовим елементом для нас був кінематограф, який відобразився і на дизайні видання. Ми би навіть називали це не ілюстраціями, а стоп-кадрами з кінострічки, яка виникла в нашій уяві після прочитання твору», - розповідав Назар.
Додаткові матеріали
- Бегбедер на Форумі видавців: танці до ранку, горілка із горла і втеча від читачів
- Про Мазоха та "Читання за ґратами"
- Громадське проведе на Форумі видавців дискусію «Література війни чи література про війну?»
- Невідомий Сергій Пантюк. Архівні фото
- Пам’яті Ігоря Римарука. ФОТО
- Невідомий Ігор Римарук-2. АРХІВНІ ФОТО
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем