Re: цензії
- 30.10.2024|Михайло ЖайворонВоскресіння у слові
- 30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови«Хотіла б я піснею стати...»
- 28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиняУ війни не дитяче обличчя
- 27.10.2024|Євгенія ЮрченкоДраматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
- 25.10.2024|Ігор ЧорнийПримари минулого
- 20.10.2024|Євгенія ЮрченкоПан на своїй землі
- 19.10.2024|Антоніна Царук, м. КропивницькийВидобувач поезії з буднів
- 17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиняТрансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
- 17.10.2024|Віктор Вербич«Не сподівайся і не сумуй»
- 10.10.2024|Тетяна ТоракЮрій Роговий: «На вулицю йду: раптом знайду тривірша…»
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Вибори-шмибори
Минулого тижня я вирішив не писати більше колонок до одного з українських тижневиків. Причиною такого повороту став їхній найновіший натоді номер. Ви вже здогадуєтеся, що я про вибори. Ну, тобто про маніпуляції.
Напередодні я відвідував матір і ми, як завжди, поговорили собі потроху про все. Серед іншого й про політику. Я волію говорити з нею про політику, щоб хоч якось відволікати від теми її здоров´я чи, точніше, хвороб. Ні, об´єктивно кажучи, розмови про українське політичне життя здоров´я нікому додати не можуть. Але й уникати їх було б неправильно. Моя мати, попри всі немочі, все одно збирається прийти 28 жовтня на свою виборчу дільницю. Тож вона й запитує моєї поради - за кого.
"Останніми днями щось по всіх каналах знову Ющенка показують", - дивується вона. "Не звертай уваги, - кажу я, - Ющенко - це технологія". Мама не зовсім добре це розуміє, тож я мушу відповідати ширше: "Колись він був людиною, політичним діячем, добрим чи поганим - це інше питання, але, здається, таки самостійним. Може, навіть і занадто самостійним як на свою інтелектуальну обмеженість і маніакальну амбітність. Але нині він усього тільки технологія. Така ж точнісінько, яку влада застосовувала проти нього у 2002 і 2004 роках. Тобто він інструмент у руках теперішньої влади, Партії регіонів. Один з її незліченних допоміжних інструментів. Цим інструментом вони збираються змарнувати хоча б із два відсоточки голосів отаких, як ми з тобою, виборців". Під "отаких, як ми з тобою" я маю на увазі, звичайно, не весь наш багатостраждальний соціум, а саме ту його частину, що її прийнято прозивати свідомитами. Це ми маємо знову повестися на той самий розводняк.
Мама каже, що бачила десь на вулиці напис "єдиний непідконтрольний Кремлю". "Не вір, - заперечую, - він також підконтрольний, але опосередковано. Він нині підконтрольний Януковичу, а вже той Кремлю. А був би дійсно непідконтрольний - сидів би. Це дуже чіткий показник". Ми ще деякий час обговорюємо цю, з дозволу сказати, історичну постать. Ну, який він у біса "єдиний справді український президент"? Погодитися з цим - це визнати, що "справді український" означає лінивий, недалекий, нестерпно, аж до нудоти, багатослівний, вкрай необов´язковий, самозакоханий, глухий і зарозумілий. Навіщо нам така "справжня українськість"? Подалі від неї - і що швидше, то краще. Пора б уже нашій "справжній українськості" пишатись якимись протилежними до щойно перелічених рисами. Так, свободи при ньому було й справді більше. Але це хіба що лише в порівнянні з теперішніми рекордсменами її придушення. Та й чи заслуга це його? А, може, радше провина? Чи так уже він її, свободу, самозабутньо захищав? Чи, може, в нього в силу внутрішньої розхлябаності просто руки до закручування гайок не доходили? Не звідти в нього виросли руки - от і не зміг позакручувати. Поки сам не став гайкою. Залишилося проголосити себе самого "єдиним українським" та "єдиним непідконтрольним". У Кремлі, мабуть, над такою непідконтрольністю ще й досі сміються. Насамкінець я гірко жартую: "І взагалі це не він, це двійник його. Той справжній - назавжди у 2004-му". Ми домовляємося голосувати за дев´ятнадцятий номер. Головним чином тому, що їхні сидять. "Тут ми за найвищим рахунком точно не помилимось, - розмірковую вголос, - бо зробимо внесок, хоча б і такий незначний, але власний, у добру справу підтримки тих, до кого застосовано неправедний суд. Їх же й за решітку запакували тільки для того, щоб ми не могли їх обрати. А ми все одно оберемо їх. Можемо ж ми хоч раз у житті поламати цю клітку? Подати руку несправедливо засудженим, щоб витягнути їх із неї - такий і буде наш людський нехитрий вибір". На тому й розходимось. А ввечері сидимо з друзями при столі, відзначаючи презентацію поета Гриця Семенчука. Він забігає з вулиці і жбурляє на стіл найновіший номер тижневика: "Бачили?!". Ми, м´яко висловлюючись, офігіваємо. Знову він! Знову Ющенко всюди! Так багато Ющенка! Який потужний фінальний спурт! А потім: та за кого нас мають? І кого тут перевербовують? І навіщо його так цілеспрямовано реанімують? І кому що незрозуміло? На жаль, усе зрозуміло. Читацька аудиторія тижневика - це аж ніяк не виборці Партії регіонів. Тут ідеться про заморочування саме нашого, свідомитського "електорального поля". Тобто про ті самі змарновані пару відсотків. А раптом проканає? Ні, не хочеться про таке навіть і думати. Господи, зроби так, щоб цього разу вони прорахувалися. Тільки на Тебе вся надія.
Юрій Андрухович
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/vibori-shmibori.html
Додаткові матеріали
- «Книжковий Арсенал». День третій. ФОТО
- У Києві відкрився «Книжковий Арсенал». ФОТО
- Осінній «Медвін»-2011 у персонах. ФОТО
- Юрій Андрухович пояснив, чому він не хоче йти в політику
- Юрій Андрухович: Треба підтримувати винятково і тільки Об’єднану опозицію
- Юрій Андрухович: В Україні немає проблем лише з однією мовою – російською
- Юрій Андрухович: Було б великою помилкою включити мене до якогось партійного списку
- Андрухович і Шкляр говорять дурниці – Кардинал Любомир Гузар
- Юрій Андрухович презентує аудіо-версію книги «Лексикон інтимних міст»
- Юрій Андрухович і Karbido презентують «Абсент»
- Як Олег Ляшко у Юрія Андруховича автограф брав. ФОТО
- Юрій Андрухович презентував «Лексикон інтимних міст». ВІДЕО
- Юрій Андрухович: «Я на замовлення не пишу - навіть для дітей»
- Юрій Андрухович: «У нас неадекватний президент»
- Юрій Андрухович: Тимошенко і Луценка повільно вбивають
Коментарі
Останні події
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
- 30.10.2024|13:4410 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”