Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Літературний дайджест

У прозі Миколи Хомича знайдено спосіб, як зупинити час

У самому розпалі дискусій про те, чи існувала Україна у мовно–історичному континуумі імперської думки, коли одіозні праці наших горе–істориків про «воскресіння Малоросії» висуваються на Шевченківську премію, книжка київського лікаря і мандрівника Миколи Хомича видається незайвим словом на користь саме літературно–художній складовій цієї проблеми.

Отже, якщо визнати, що прагнення вищезгаданих апологетів імперської геополітичної доктрини відновити імперську Малоросію з новоявленою Новоросією, винісши за дужки нібито «неіснуючу» Україну, - це данина політичному молохові часу, то як бути з жанром «малоросійського оповідання», відродженого не без впливу поетики Миколи Гоголя у збірці «Ніч русалки» Миколи Хомича? Щоправда, майстерну стилізацію під оповідки Рудого Панька вільно буде зауважити лише в одній iз повістей, яка дала назву цій непересічній книжці, виданій у харківському «Фоліо», але патріотичний дух «малоросійства» вiдчувається протягом усієї пригоди, яка чекає на читача «Ночі русалки». Адже навіть відходячи від «давньоруської» теми своїх історичних досліджень у прозі, в яких пом´януті геть усі характерники землі руської - від князя Ігоря і Батия до баби Яги і Кощія Безсмертного - і розповідаючи про наслідки «червоного» терору вже за наших пріснопам´ятних часів, невгамовний автор-мандрівник не забуває тицьнути в руки своїх героїв сакральні артефакти «історичної правди». В одному випадку це образок-медальйон нареченої з оповіді про Миколу Реріха і його Центрально-Азіатську експедицію у Шамбалу, отриманий з того світу під час спіритичного сеансу, в другому - букет весняних квітів, переданий вже сучасним героєм незнайомій жінці від нібито померлого чоловіка. В обох випадках - це згадка про кохання, що не вмирає ані в часі, ані в просторі звичайного забуття: чи то історії, а чи самого себе.

Власне, саме це прагнення знайти власну лакуну в океані гуманітарного досвіду людства і слугує своєрідною фабулою у цьому строкатому зібранні повістей і оповідань київського автора. Історія чоловіка, що злигався з утопленицею і став цапом («Ніч русалки»), зустріч з ядерним фізиком-волоцюгою («По той бік»), детективний сюжет про принцесу Діану («3D»), мандрівні нотатки з Туреччини і Гімалаїв, а також захопливі біографії екзотичних постатей зі світу культури і мистецтва («Шляхами Реріха і Ван Гога») і яскраві віхи власного приватного життя («Як я став чоловіком») - усе це створює подобу роману, зітканого з крихких людських доль на тлі невблаганного історичного часу.

До речі, своєрідний терапевтичний ефект від читання цієї прози акцентований її автором-медиком у доволі прагматичний спосіб. Описуючи власне життя, і особливо епоху 1960-х з її старечим маразмом «розвинутого соціалізму», він визнає, що не захлинутися у «високодуховних» міазмах радянської юності йому не дозволила лише мандрівка в часі - сторінками класичної літератури минулих століть. Згодом було зроблене ще радикальніше відкриття, яке поєднало в авторі «Ночі русалки» лікаря з мандрівником, і воно виявилося до геніального простим. Чи пак, «малоросійським» - супроти великодержавної моделі радянської «дружби народів». Отже, якщо час зупинити неможливо, то його варто затримати, до краю заповнивши вже не книжковими пригодами, а цілком реальною мандрівкою світом. «Ми стали подорожувати, - згадує Микола Хомич ейфорію пострадянського часу. - Мандрувати з якоюсь несамовитою жадібністю, від однієї екзотичної країни до другої. Простір і час змінюються, і ніби потрапляєш у коридор часу. Коридор, яким, знаючи дорогу, можна прийти до вічності».

Хай там як, але з усвідомленням вищезгаданої практики у стилі «назад у майбутнє» прийти можна не лише до вічності у вигляді сивої давнини, а й до більш поміркованих висновків. По-перше, якщо брати у подорож лише самого себе з усіма комплексами малороса-європейця, то у будь-якому екзотичному раю ми знайдемо лише власне відображення пасічника-аграрія. «Ми повернулися на Україну, краще якої для хохла не вигадаєш», - якось значив Панько Куліш. З іншого боку, якщо ми цуратимемось свого власного «малоросійського» досвіду, не осмислюючи його і не інтерпретуючи у художньому слові, то чи не вийде так, що з часом і повертатися вже не буде куди?

Ігор Бондар-Терещенко



Додаткові матеріали

05.04.2012|09:02|Новинки
Микола Хомич. «Ніч русалки»
Роман з історією. "Ніч русалки" Миколи Хомича
Рівнянка екранізувала новелу колумбійського письменника Маркеса [+Відео]
Хомич Микола
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем


Партнери