Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Літературний дайджест

Письменниця Леся Воронина та ілюстратор Катерина Штанко відмовились від президентської премії «Українська книжка року»

Сто тисяч «Тузіків».

Президентською винагородою за книжку «Сни Ганса Християна» Лесі Ворониної з ілюстраціями Катерини Штанко стали 100 тис. грн. Половина суми мала відійти видавництву, решта - авторці й художниці. І якщо «Грані-Т» охоче приймають вітання з перемогою, то письменниця й ілюстратор вирішили від своєї частки відмовитись. Тиждень дізнався в Лесі Ворониної про причини відмови від «Української книжки року».

Коли все це починалося, ще за часів Віктора Ющенка, я думала, що цей конкурс може стати реальною підтримкою для гарних письменників. Сподівалася, що він не перетвориться на черговий «міжсобойчик». А потім розпочався обвал, невдовзі ми прокинулися в іншій країні, я була впевнена, що на цьому історія з появою нової літературної премії закінчилась. Та не минуло й трьох років, як телефонують до мене з видавництва «Грані-Т», повідомляють, що нашу з Катериною Штанко дитячу книжку «Сни Ганса Християна» визнано найкращою в номінації «За видатні досягнення в художній літературі» й видавництво та нас мають нагородити премією президента «Українська книжка року». Я з жахом заходжу на інтернет-сторінку цієї премії, дивлюсь, які книжки розглядали, й розумію, що це твори, подані три роки тому, ще за колишньої влади.

Абсурд полягає в тому, що премію присуджено за «Сни Ганса Християна», які я дуже люблю, але це книжка переказів відомого данського казкаря - і за це присуджують нагороду як за видатні досягнення в галузі художньої літератури!

Дивує ще одне. Називається премія «Книжка року», але, згідно з новою редакцією положення про цю щорічну премію президента України, оцінюють видане за трирічний період! А як визначатимуть переможців наступного року? Знову змінюватимуть умови конкурсу?

До того ж я дізнаюся, що заступником голови журі Івана Драча є Ганна Герман. І тут маю зробити історичний екскурс. Минулої зими в Українському домі сталася така подія. Дитячих письменників запросили туди, щоб узяти участь у святкуванні дня народження Лесі Українки й передати подаровані ними книжки українській бібліотеці в Москві. Ні, щоб мені додуматися одразу, що просто так приміщення в Українському домі не дають! Отож ми зібрались у чудовій залі разом із малими читачами - тут були діти з київських шкіл і учні з Бородянського району, які презентували зворушливі самодіяльні вистави за мотивами наших книжок. Ми розчулено аплодували юним акторам, аж тут ведуча радісно оголосила: «Діти, от ми зібрали ці чудові книжки, але ж вони не полетять до Москви самі! А хто їх туди доправить? Так от, тут у залі присутня людина, яку ви бачили по телебаченню, яку дуже добре знаєте. Саме вона допоможе книжкам потрапити до української бібліотеки. Це всім нам добре відома Ганна Герман!»

Щойно я почула ці слова, як підвелась і залишила залу. Це була майже автоматична реакція. За мною вийшли ще кілька письменників. Бо, приймаючи такі «підстави» як належне і вдаючи, що все так і має бути, ми тим самим допомагаємо нинішній владі, засвідчуємо згоду з усім, що вона робить.

Тепер, коли мені пропонують президентську премію, я вкотре згадую твір Леся Подерв´янського «Гамлєт, або Феномен датського кацапізму». Пригадуєте, як підступний Клавдій зваблював свого норовливого пасинка: «Мон шер Гамлєт! Ходімо в кабінєт. Канхвету дам тобі я посмоктати. Канхвета очєнь класна, «Тузік» вкусний!»

Художниця Катя Штанко сприйняла це точнісінько так, як і я. Тож після оприлюднення на сайті «ЛітАкцент» й на «Буквоїді» повідомлення про цю неймовірну подію ми написали в коментарях: «Від нинішньої влади премії прийняти не можемо».

Друзі та знайомі сприймають наше рішення по-різному. Одні підтримують у намірі відмовитись, інші радять пустити премію на якесь добре діло, мовляв, раз у житті ці крокодили дали нагороду порядним людям... Ігор Жук каже: «Віддайте хворим, ви ж можете когось урятувати!» Розумієте, яка дилема? Я радо віддала б ці гроші, наприклад, на лікування активіста літклубу «Маруся» Володі Росенка... Але для того, щоб віддати, їх спершу треба взяти! Узяти в людей, яких я зневажаю. І цим показати, що я підтримую їхню політику! Взявши цю премію, я перекреслюю все, що робила раніше!

 

Олена Максименко



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем


Партнери