
Re: цензії
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. За золотим зайцем
Найближчої п’ятниці (11-го, а не 13-го) в нас буде нагода побачитися наживо на київській презентації моєї найновішої гри.Перепрошую, ЦЕ НЕ ГРА, а реальна книжка.
Одна з моїх улюблених книжок і досі називається "Гра в бісер". Не пригадую вже, коли востаннє її перечитував. Адже вона не з тих улюблених, які завжди перечитуєш, а з тих, які перечитувати боїшся.
Щоб раптом не розчаруватися, наприклад. Це означає, що вона, слава Богу, була і є у твоєму житті. Тож її не конче перечитувати - її просто важливо бачити. Тобто завжди мати у полі зору десь на найближчій книжковій полиці.
Коли в літературному творі з´являється гра, він сам стає суцільною грою. Але переважно з тих, які творять альтернативну реальність. Тобто за свій базовий принцип мають ЦЕ НЕ ГРА. Це щось більше.
Літературні ігри бувають різними. Найдраматичніша з них була пов´язана зі скарбом. Причому не з якимось там духовним, а з фізичним, матеріальним скарбом. Вигадав її, звичайно ж, англієць - Кійт Вільямс.
Цей літератор (і, здається, книжковий графік у тій самій особі) замовив ювелірові фігурку золотого зайця за власним ескізом. І не просто золотого - з діамантами. Щось, наче унітаз у відомого межигірського письменника. Вільямс заплатив за всю цю справу 14 тисяч фунтів і закопав зайчика десь на території графства, в якому жив.
Пізніше Кійт оголосив через пресу, що скарб можна буде розшукати, лише прочитавши його найновіший роман "Маскарад". Бо саме в його тексті він зашифрував координати схованки.
Нелеґальні земляні роботи в Англії велися два роки. Погоня за коштовним вуханем набула масового характеру: книжку прочитали всі, в тому числі й ті, хто в цьому житті не прочитав жодної іншої.
І врешті зайця було відкопано! Одні газети сповіщали про те, що щасливець був справжнім відданим читачем і за час пошуків устиг вивчити "Маскарад" ледь не на пам´ять. Інші - що він, на відміну від інших десятків тисяч шукачів, книжки навіть у руках не тримав, а скористався своїми особистими зв´язками з близькими до автора людьми.
Таким чином, він поступово, шляхом випитувань і вивідувань, дійшов висновку, де саме заховано зайця.
Друга версія здається мені правдивішою. Хоча б тому, що сам Вільямс був її розв´язкою шалено розчарований, тож заприсягнув більше нічого й ніде не ховати.
Багато хто з моїх читачів уже знає про гру, що її затіяла моя нова книжка на фейсбуці. Шкода лише, що вона не пов´язана з жодним коштовним скарбом.
Тобто по-справжньому азартною цю гру не назовеш. Але я все одно почав отримувати листи від мережевих спільнот - мовляв, "ми допомагаємо Вам збирати like-и і радикально збільшуємо число Ваших прихильників".
Усе це, звісно ж, дуже мило. Хоч насправді - ви вже зауважили - я маю велику недовіру й нехіть до соціальних мереж. Мої знайомі недавно скаржилися, що, виявляється, фейсбук заводить анкети навіть на тих людей, які на ньому не реєструвалися. Фейсбук - він як Великий Брат, котрий знає про тебе все. Навіть якщо ти не брат йому.
Кілька років тому мою пошту на yahoo зламали ніґерійські інтернет-шахраї, що відразу ж почали завалювати всіх моїх адресатів листами від мого імені з проханням перераховувати кошти на мій порятунок.
Сам я до своєї скриньки доступитися вже не міг - вони змінили пароль. За їхньою версією, я нібито був пограбований і застряг у Лондоні без документів та грошей. Отже, тепер я слізно благав усіх на світі, кого тільки знаю, скинутися мені грошима через "Вестерн Юніон".
Після цієї історії, коли довелося прощатися зі своєю старою скринькою і писати усім знайомим гарячкові листи із закликом не вестися на тих чорних гакерів, я вже нічого такого не боюсь.
Життя набуває інакших форм. У ньому з´являтиметься дедалі більше людей, охочих до скарбів. На цей раз мережевих. ЦЕ НЕ ГРА.
Так само, я впевнений, з´являтимуться й такі, що категорично не хотітимуть жодної інтернет-слави. І видаючи свої книжки лише для найближчих, ретельно стежитимуть за тим, щоб жодна інформація не витекла в загальний казан.
Це було б найправильніше - тільки книжки й тільки люди. Жодних серунів у коментах. Живі паперові листи звичайною поштою. Реальні, а не віртуальні френди - тобто вже й не френди ніякі, а таки друзі.
У нас, авторів, зникла би потреба провокувати вас і дразнити, як гусей. У вас - ґанити нас і анонімно змішувати з лайном.
Утім, ні я, ні моя книжка не здатні бути тролями. Ніщо не втомлює так, як тролячі змагання. Чому? Тому що нецікаво. Я б не хотів брати участі в цих перегонах. Відчуваєш себе тим бідним золотим зайцем, трофеєм для чергового фото, зробленого чиїмось, наприклад, телефоном.
Ну так. Я це все до того, що найближчої п´ятниці (11-го, а не 13-го) в нас буде нагода побачитися наживо на київській презентації моєї найновішої гри. Перепрошую, ЦЕ НЕ ГРА, а реальна книжка.
Бо нам же треба хоча б інколи справді бачитися? Гаразд, і фоткатися будемо теж.
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року