Re: цензії
- 19.03.2026|Віктор ПалинськийЧасоплину течія
- 18.03.2026|Валентина Семеняк, письменницяЗізнання у любові… допоки є час
- 18.03.2026|Віктор ВербичВідсвіт «Пекторалі любові» у контексті воєнних реалій
- 17.03.2026|Василь КузанДелікатна загадковість Михайла Вереса
- 13.03.2026|Марія Федорів, письменниця«Цей Великий день»: свято, закодоване у слові
- 11.03.2026|Буквоїд«Коли межа між світами така тремка і непевна...»
- 09.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ100 тонн світла
- 07.03.2026|Надія Гаврилюк“А я з грядущих, вочевидь, епох”
- 06.03.2026|Микола Миколайович ГриценкоДефіцит людського спілкування. Проблематика «Відступників» Христини Козловської
- 04.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХтось виловлює вірші...
Видавничі новинки
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Наступление мифа
А. Григоренко Мэбэт (История человека тайги). – М., ООО «РА Арсис-Дизайн» (ArsisBooks), 2011. – 232 с.
Выверенная простота слога и четкость композиции: прозрачностью и строгостью они напоминают северный воздух. Ни излишней метафорики, ни ненужных украшений-побрякушек.
Родился в тайге, в каком-то времени и месте, Мэбэт, любимец богов. Эгоистичный как Ларра, но спокойнее, увереннее и цельнее, он ни в чем не знал отказа и всегда получал желаемое, счастье принимал как должное. Охота была неизменно удачна, сражения оканчивались победами, женщины подчинялись каждому слову. У Мэбэта было слишком много, словно он не просто человек, а дитя богов. Но на каждый яд есть противоядие, в каждом правиле есть исключения, любой заговор имеет ахиллесову пяту. И Мэбэт, не знавший поражений, сам согласится стать просто человеком, миновать страшные девять чумов – таежный ад (чистилище?), совершая чудо во имя жизни и любви.
Все это напоминает не только джармушевского «Мертвеца» или странствия греко-римских героев, но и отчетливо связано с северной мифологией. Легенды, поверья и сказания ненцев проступают говорящими медвежьими головами, ведьмами-шаманками, страшными ликами потустороннего мира. Быт проявляется также отчетливо: именами (Мэбэт, Хадне, Хадко, Ядне, Няруй, Войпель), племенами, обрядами (которые главный герой старательно не соблюдает), значимостью цвета в оперении стрел, едой, жилищами и описанием тягот зимнего существования. А еще – выверенной простотой слога и четкостью композиции: прозрачностью и строгостью они напоминают северный воздух. Ни излишней метафорики, ни ненужных украшений-побрякушек: «И вдруг Мэбэт понял — не красота нежданной невесты и не остатки отчаяния заговорили в Хадко. В нем проснулась та изначальная, самая первая, звериная война, которая предшествовала всем войнам — за земли, богатства и власть, ради мести, славы или простого желания убить. Это война за женщину. Звери разрывают друг друга в битвах за самку. Боги ревнуют и бьются за благосклонность богинь. Женщины — первая добыча племени, выброшенного судьбой в чужие необжитые места. Потом, если набег выйдет удачным и существование племени не прекратится, в силу вступит обычай. Но первая война остается первой войной — она прячется глубоко в крови мужчины и выходит наружу, когда все приходится начинать сначала…».
«Мэбэт» – полувестерн, полусказка, увлекательное таежное преданье с мистическим уклоном. Но при всей своей неповторимости роман Григоренко не так одинок в современной литературе, как может показаться. Исконный уральский фольклор использует Алексей Иванов, мифы олонхо живут в «Земле удаганок» Ариадны Борисовой, северной мифологией пропитан «Номер Один, или в садах других возможностей» Людмилы Петрушевской, сказами Бажова полнится «2017» Ольги Славниковой. И это только те авторы, которые сознательно дистанцировались от жанра фэнтези. Как кажется, прорастание фольклора в современную литературу вполне может стать тенденцией. При осторожном и нешаблонном использовании такой материал – золотая жила для писателя, предпочитающего обыгрывать многомерность реальности. Григоренко в «Мэбэте» взял фольклор не просто фоном, а сплавил ненецкую мифологию почти что в эпос. Получилось как минимум интересно.
Александра Гуськова
Коментарі
Останні події
- 19.03.2026|09:06Писати історію разом: проєкт «Вишиваний. Король України» розширює коло авторів
- 18.03.2026|20:31Україна візьме участь у 55-му Брюссельському книжковому ярмарку
- 17.03.2026|10:45У Івано-Франківську відкривається нова “Книгарня “Є”
- 11.03.2026|18:35«Filling in»: Україна заповнює культурні прогалини на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2026
- 09.03.2026|08:57Письменник-азовець Павло Дерев’янко презентує в Луцьку культове козацьке фентезі
- 06.03.2026|08:40Оголошено конкурс літературної премії імені Катерини Мандрик-Куйбіди
- 24.02.2026|15:53XХVІІ Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Остаточні результати
- 22.02.2026|12:341 березня у Києві відбудеться друга письменницька конференція проекту «Своя полиця»
- 18.02.2026|17:24«Крилатий Лев» оголошує прийом матеріалів на визначення лавреатів 2026 року
- 18.02.2026|17:14Оголошується прийом творів на конкурс імені Івана Чендея 2026 року
