Re: цензії
- 18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськНотатки мемуарного жанру
- 17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменницяВолодимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
- 14.12.2024|Валентина Семеняк, письменницяКлюч до послань
- 10.12.2024|Ігор ЗіньчукСвобода не має ціни
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Видавничі новинки
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
"Фоліо" плодить епігонів
Писати варто тільки якщо ти хочеш здійснити революцію в літературі. Це моє глибоке переконання.
Але видавничий бізнес цікавлять не революції, а щоденна пожива для мас, бо виробництву потрібен сталий прибуток, а не потрясіння основ.
Нещодавно мені довелося спілкуватися із генеральним директором видавництва "Фоліо" Олександром Красовицьким. Я запропонував йому видати свій карколомний роман-парадокс про молодіжну субкультуру українських людожерів. У відповідь я почув, що він нічого не вирішує, і треба звертатися безпосередньо до видавництва, надсилати туди рукопис.
"Але, - кажу йому, - я вже так робив. І мені відповіли якісь дивні речі типу "Ми видаємо літературу, зроблену за певним шаблоном". Хіба можуть бути у справжньому мистецтві якісь шаблони? І кому потрібне шаблонне мистецтво? На диво, пан Красовицький повністю підтвердив мої найгірші побоювання. "Ми приймаємо до друку лише романи певного типу, - сказав він. - Це мають бути або молодіжні романи, як у Сергія Жадана або "literature", як у Андрія Куркова".
тут я замислився. Виходить, що видавнича стратегія "Фоліо" (і всіх інших видавництв, що беруть його за приклад) не припускає появу в літературі нічого нового та оригінального.
Кожен, хто хоче друкуватися, має копіювати романи Жадана та Куркова, по суті стати їх епігонами! Але відомо, що для якісного копіювання стилю письменника треба мати його життєвий досвід, інакше вийде пусте наслідування. Та й навіщо копіювати взагалі, коли творчість - це відкриття нових шляхів?
Ви можете заперечити мені, що інші видавництва мають відмінну від "Фоліо" стратегію, і там шукають творчі знахідки. Так, але тільки якщо йдеться про некомерційні заклади типу "Смолоскипа", де вийшла моя перша книжка оповідань. Якщо справа йде про бізнес, то знов - ділки покладаються на перевірені та прибуткові шаблони. Простіше кажучи: якщо цю ковбасу добре беруть, то навіщо нам щось винаходити?
Отже в сучасній українській літературі існує біля 10-ти імен, які добре продаються, і якщо ти хочеш бути поміченим та виданим, маєш їх сліпо копіювати. Добре, не сліпо, із талановитими відхиленнями, але не дуже далеко - так щоб схожість не втрачалась і піар-менеджер видавництва міг написати у рекламній розсилці:
"Письменник N написав дуже талановитий роман у стилі Андрія Куркова, але мовою Сергія Жадана із сексуальними сценами майже як у Оксани Забужко, що вибухне скандалом, схожим на Василя Шкляра і буде продаватися не гірше ніж останній твір Ліни Костенко".
Тож, подумалося мені, може взагалі не варто нічого придумувати: взяти та склеїти із творів цих авторів щось "нове" і запропонувати цей колаж видавництву?
Бо якщо ти написав щось свіже та оригінальне, є тільки два шляхи: видавати своїм коштом або викладати для безкоштовного читання в інтернеті. І справді - чи варто вкладати стандартний "another brick in the wall" українського видавничого бізнесу?
Коментарі
Останні події
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу
- 10.12.2024|10:35Ретроспективні фільми «7 психопатів», «Орландо» і «Володарі часу» покажуть узимку в кінотеатрах України
- 10.12.2024|10:30У Києві презентують книжку “Спіймати невловиме. Путівник світом есеїстики”